На землі здавна були три духовно найважливіших місця. Це Ватикан у Римі, Мекка у країнах ісламу та Києво-Печерська лавра у Києві (Україна).
Києво-Печерська лавра була заснована близька тисячі років тому. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце.
Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з’єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир.
Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов’янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам’яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська.
Печери стали останнім притулком для усіх, хто жив у них та помер у давні часи. У печерах лаври знаходиться найбільша кількість похованих святих у світі — 119. Тут є і легендарний Ілля Муромець та той, хто почав написання історії слов’янського народу — монах Нестор-літописець. Є тут і святий Агапій, який, за легендою, писав ікони, які потім зцілювали безнадійно хворих, і, кажуть, якщо зараз ви підійдете до святих мощів і поцілуєте їх, то всі ваші хвороби зціляться. За легендою, тіла померлих монахів клали у сире приміщення печер, і коли до них згодом приходили люди, то вони бачили, що тіла цих монахів не розклалися, а перетворилися на мумії!
Архітектура наземної частини лаври просто дивовижна. У соборах постійно поновлюються прекрасні фрески, які в багатьох соборах зроблені у стилі українського бароко, для якого характерні блискучість, величність, різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою є дзвонарня. Вона сягає приблизно 300 м заввишки, і щоб піднятися майже до самої верхньої частини, треба подолати 400 сходинок.
Києво-Печерська лавра є одним із найдорожчих скарбів українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її як своє життя, родину, душу.
Вони були досить виснажені. Біл, шкандибаючи, пішов вперед, залишивши далеко позаду свого товариша, кинувши його напризволяще. У того, що відстав, вистачило сил і мужності чинити опір обставинам - галону, негоді. Він боровся за своє життя, продовжуючи шлях. Він зустрівся з бурим ведмедем, вирішив було, що зараз кинеться на ведмедя і уб'є його, щоб роздобути собі їжу. У останню мить розсудливо передумав: сили були нерівними.
Що він їв? Рятували корені рогозу; у калюжах кілька разів йому зустрічалася рибка, і навіть кісточки оленяти, якого загризли вовки. На своєму шляху мужній шукач золота побачив кістки Біла - того загризли вовки. Чоловік не узяв золота загиблого товариша. Нарешті він дістався до великої води, де його, знесиленого, помітили з палуби китобійного судна моряки. Людину врятували. Як тут не згадати відомі рядки вірша угорського поета Шандора Петефи : «Коли ти чоловік - будь мужнім, знайди життєвий шлях…» Дійсно, герой Джека Лондона знайшов в собі сили здолати шлях смерті і при цьому він не втратив людської гідності, він не узяв золото Біла. І немає сумнівів, що і в подальшому житті серед людей цей шукач золота житиме гідно. Знову згадуються рядки з вірша Шандора Петефи :…у вирі років
Тебе не здолають
Ні люди, ні світ.Герой Джека Лондона бореться із[sms] слабкістю, з бажанням здатися - заснути, що може означати лише одно - смерть. Він бореться із страхом, голодом. Шандор Петефи пише:…Борися і страждай
Але своєї волі
Нікому не віддай!.Герой розповіді Джека Лондона «Спрага до життя» усю свою волю зібрав на боротьбу із смертю і переміг. Він залишився живим, оскільки прагнув до цього найбільше. Так що ж така справжня мужність? Щоб зрозуміти це, не потрібно долати пустирі і негоди, як шукачі золота. Іноді потрібно здолати самого себе навіть в дрібницях: лінь, зневага до кого-небудь, зрада, бажання комусь зашкодити. Потрібно бути завжди чесним. Тоді і тебе, як пише Шандор Петефи у своєму вірші «Коли ти чоловік - будь мужнім», «не здолають ні люди, ні світ»!