Весь день Даша не отходила от Ивана Ильича, была смирная и задумчивая. (Толстой А. )
Вторую половину лекции она была не так внимательна к Ярославцеву и казалась разочарованной. (Арсенов Я. )
Дубах был глуховат и стыдился признаться в этом врачу. (Диковский С. )
Сложна, богата, миролюбива, талантлива славянская душа. (А. Н. Толстой)
А кругом — зеленый необъятный простор, дрожащие струи марева, полуденным зноем скованная древняя степь и на горизонте — недосягаем и сказочен — сизый грудастый курган (Шолохов, Тихий Дон) .
Был он коренаст, круглолиц, сонный, весь запачканный мукой (А. Н. Толстой, Хлеб) .
Луна где-то сзади, над городом, река под тенью его черна и бархатна, а вдали посветлела.. . (Горький, Пожар) .
В потемках все кошки серы и все марки семикопеечны.. . (Чехов "Письмо к Лейкину").
Я маю багато захоплень і зацікавлень: легка атлетика, фортепіано, пригодницькі та фантастичні книжки, макраме та вишивання. Та ці заняття не є якимись незвичайними, їх має більшість моїх друзів. Єдине, чим я можу пишатися, у чому я найбільше з усіх моїх знайомих розуміюся, — це моя колекція монет.
Моє захоплення збиранням монет почалося давно, ще з дитинства, коли мій батько привіз з Англії, крім подарунків, ще й англійські гроші, щоб показати. Та мене так здивувала ця монета із зображенням королеви та незрозумілими літерами, що я зберегла її і після цього постійно просила батька привозити мені монети із усіх країн, у які він їздив у відрядження. Так моя колекція поступово збільшувалася. Я дізналася, що в деяких країнах гроші називаються однаково та виглядають вони по-різному: є долари австралійські, канадські, американські; крони є і у Словакії, і у Швеції; Франція, Бельгія і Швейцарія мають марки. Звичайно, у мене не було усіх цих монет, я дізналася про них з книжок і мріяла колись мати їх у своїй колекції.
Про моє захоплення дізналися друзі й стали мені допомагати збирати монети. Так у мене з’явилися рідкісні монети: грецька драхма, японська ієна. А минулим літом я була з батьками в Іспанії, і я дуже пишаюся, що сама привезла для своєї колекції не тільки іспанські песо, а й італійську ліру, яку подарувала мені в Іспанії дівчинка, яка нещодавно була там.
Отже, моя колекція вже зараз нараховує близько 50 монет, і я сподіваюсь, що колись я назбираю якщо не всі монети, то в усякому
разі найбільш відомі й доступні, та крім цього я мрію мати в себе рідкісні монети.
Добрі справи людей високо оцінювалися у всі часи. Коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, які їхали за тридев'ять земель рятувати людей від хвороб, учити дітей, допомагати жертвам катастроф та ін. Добрі справи - це і добродійність багатих людей, які на свої гроші будували гімназії і школи, відкривали і містили безкоштовні лікарні і удома для старих, матеріально підтримували таланти і допомагали отримати освіту бідним молодим людям. Але якщо кожен з нас відкладатиме добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадить великий капітал, то можна і запізнитися.
Якщо ти прагнеш до того, щоб твої слова і справи, нехай малі, несли твоїм близьким, рідним, друзям тепло, - це вже багато. При цьому потрібно завжди пам'ятати, що доброта в основі своїй безкорислива. Якщо яка-небудь фірма або банк оплачує трансляцію концерту рок-звезды або поп-діви, ці акції не робляться без власної користі. Тому, я думаю, їх не можна вважати благодійними (тобто такими, що несуть благо комусь), оскільки в основі таких «добрих» справ лежить користь. Поки що на сучасному українському горизонті багатіїв, які займаються доброчесністю, не видно. Наші капіталісти зараз піклуються тільки про себе і своїх близьких. А ось представник діаспори Петро Яцик заснував Міжнародний конкурс знавців української мови. Наші ж пани-підприємці і банкіри щось не поспішають здійснювати добро. А вже які багаті…
Мені згадався невеликий розповідь-притча І. Тургенева «Два багачі». Письменник віддає належне і звеличує багатія Ротшильда, який виділяє великі гроші на виховання сиріт, на лікування хворих, зміст самотніх людей похилого віку. І відразу Тургенев згадує, як бідний російський селянин узяв у свою сім'ю сироту. На нарікання дружини, що і таке голодне в сім'ї, а тепер ним навіть не буде за що купити сіль, щоб посолити юшку, селянин відповідає: «А ми її… і несолону». Тургенев доходить до виводу: «Далеко Ротшильду до цього мужика»! Так, цей бідняк добріший за мільярдера, багатіший душею. Недаремно розповідь називається «Два багачі», хоча формально один з героїв - бідняк.
Завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: «Поспішаєте робити добро»! Не потрібно чекати, коли станеш багатим, як Ротшильд. Добрі справи… Це і добрі слова, і до старим, і підтримка друзів. Замислися: коли ти останній раз дарував мамі квіти? А коли допоміг їй по господарству? Чи давно відвідував бабусю? Чи телефонуєш дідусеві регулярно, і ділишся з ним своїми проблемами? Чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про до або відмовився вічною зайнятістю? Чи відвідав хворого друга? Це усе і багато що інше, мій ровесник, вже можна робити сьогодні. Не відкладай добрі справи на майбутнє.