Бачите, друзі, дрібними горошинами сипле з неба невгамовний дощик. Тополя поруч з ганком скуйовдилася від вітру і показує срібний виворіт своїх ще не відлетілих за вітром листків. Чи не здається вам, шановні, що цей дощ назавжди. Але погляньте вгору: там крізь невеликий отвір в хмарах вже поспішає на землю сонячний промінь. І чудовий сонячний блиск вже заграв над клумбою з квітучими трояндами, над парковими доріжками, міськими вулицями і провулками. А день-то, виявляється, зовсім ще літній! Рано сумувати про наступні холоди. Ходімте, милі мої, до лісу, наберемо грибів, попрощаймося з горихвістками, що відлітають в далеку Палестину, а ще - з дроздами, шпаками і зозулями. Вони принесуть нам на крилах наступну весну.
По-перше вони більше дізналися про часи юрського періоду,і тих хто у ньому мешкали
А по-друге вони як дорослі люди навчилися обходитись без бійок,тому що коли вони дізналися,що ніякого Митькозавра не існує,і Василь їх просто надурив,вони спокійно відреагулювали .І стали найрозумнішими на уроках зоології.Я вважаю ,що це ті ж самі Митько і Сергій ,але вже доросліші і розумніші люди.