Сьогодні я пішов спати. На початку ранку,я прокинувся від невідомого шуму. Я глянув і побачив Фею. Вона була гарна,ніжна та з розміром як мій палець. Вона літала по кімнаті і вона була вдягнена в якусь невідому блузку та платячко(Непомню как по Укр.) Вона тримала в руках блищяву палочку.Її були дуже гарні очі,зеленого цвіту,а волосся в неї були ніжно білі. Я хотів спитати хто вона? Але вона прикрила пальцем мій рот та полетіла через вікно кудись. Потім я розповів друзям і вони засміялись,але я знаю що то була Фея.
Увесь твір я писати не буду, але я б написав щось типу :Не завжи люди говорять тільки потрібні речі. Буває скажеш щось погане, а потім жалкуєш, адже слово не горобець вилетить на спіймаєш. Те що людина говори без перестану не світчить про її освітченість. Говорити в першу чергу потрібна з розумом,а в деякі моменти взагалі мовчати. Не дарма існує народна мудрість "Слово - срібло, а мовчання- золото". Знаки розтавлені неправильно (я з мовою не дуже дружу), але якщо тобі сподобалась моя думка я сподіваюсь ти сама розтавиш.
