В художественном произведении есть свое бытие, но это не бытие жизни. Бытие жизни неповторяемо, — бытие художественного произведения бесконечно повторяемо при новом чтении. Бытие жизни умирает во времени, бытио художественного произведения вновь оживает при чтении, независимо от ушедшего времени. Бытие жизни всегда часть и включено в общий поток жизни, уносящий его, — бытие художественного произведения замкнуто в себе, изолировано от меняющегося бытия жизни. Бытие жизни совершается вне предопределений нашего разума, — бытие художественного произведения всегда предопределено творцем. Для бытия жизни не поставлена цель, — художественное произведение создано всегда для определенной цели, оправдывающей его бытие. Бытие жизни может быть непостигаемо разумом, но будет существовать, а бытие художественного произведения, не будучи постигаемо разумом, не существует. Если мы перейдем к людям, живущим в бытии художественного произведения, например, Алеша, Дмитрий, Грушенька, Смердяков и т. д., то увидим следующее: Человек жизни может быть в разных бытиях, — человек художественного произведения живет только в его бытии. Человек жизни, родясь и старея, умирает; человек художественного произведения бесконечно повторяет свою жизнь. Целей существования человека, в жизни мы не знаем, а в художественном произведении для человека всегда намечена цель.
Оголошення, в якому інформується про певну подію, має такі реквізити: — назва виду документа ( текст, що містить дату, місце проведення заходу (події), організатора, зміст події та умови; — підпис (назва установи чи колегіального органу, прізвище або посада особи, яка дає оголошення) - у разі потреби.оголошення про потребу в послугах або можливість їх надання містить такі реквізити: — назва виду документа ( заголовок,— текст,— адреса автора оголошення. назва оголошення пишеться посередині рядка великими літерами і виділяється напівжирним шрифтом. тексти оголошень можуть бути різними за обсягом
Якщо ви розрізняєте сполучники сурядності і сполучники підрядності, ви легко відрізните складнопідрядне і складносурядне речення. сполучники сурядності:* єднальні: і (й) , та (в значенні “і”), також, іі, ніі, так і, не ті а й; * протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж; * розділові: або, чи, або, чи, то, не не то, чи чи то. терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова. підрядні сполучники з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення) : ярема гнувся, бо не знав, сіромаха, що виросли крила, що неба достане, коли полетить (т. шевченко) підрядні сполучники:* порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто; * часові: як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що; * причинові: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки; * мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби; * умови: якщо, якби, коли б, аби, раз; * допустові: хоч (хоча) , хай (нехай) , дарма що, незважаючи на те що;* наслідковий: так що.
