Щастя для людства в цілому і для кожної людини окремо шукали філософи і письменники протягом багатьох століть. І кожен уявляв щастя відповідно до своїх здібностей, нахилів, світобачення. Ідеальний соціальний устрій, який змальовували в своїх творах Т.Кампанелла і Т.Мор, теж до деякої міри був змальований згідно з уявленням про щастя людей. Але щастя одних людей у такому випадку може обернутися нещастям інших. Ще десятиріччя тому відповідь на питання, що значить бути щасливою людиною, було однозначним. Щастя людини — у її служінні суспільству, народові, у боротьбі за краще майбутнє. Зараз настали інші часи, і вже ніхто не нав’язує думок, не заставляє мислити всіх однаково. І виявилось, що кожен із нас уявляє щастя по-своєму. Дехто знаходить щастя у накопиченні грошей і речей, у матеріальному достатку. Що ж, таких людей неважко зрозуміти: адже в нашому нетривкому світі матеріальні цінності забезпечують існування людини. Дехто знаходить щастя у вірі, добре, що зараз віра повернулася до нас. Людська душа знаходить у вірі у Бога той надійний прихисток, якого не має серед оточуючого світу. Дехто вважає себе щасливим, тому що кохає когось. Це теж щастя, тому що в коханні розкривається людина, вона стає багатшою духовно, чистішою, добрішою, кращою. Щастя кожної людини залежить від неї самої. Отже відомий афоризм Козьми Пруткова: «Хочеш бути щасливим, будь ним» — до деякої міри виправданий. Будь-яка людина гідна щастя. Але воно не приходить само по собі, до нього треба йти. Кожна людина шукає собі щастя. І мені здається, що, як би важко не було, треба радіти сонячному дню, відчуттю здоров’я або спокою, тиші і миру в рідній оселі, усім цим милим дрібничкам, з яких, власне, і складається життя. Щастя — це не матеріальне благо, його повинно вистачити на всіх. То ж не лінуймося бути щасливими!
Кого бачить людина, коли народжується на світ?Звісно свої батьків. Вони виховують тебе, відтають свою турботу та ласку. Ти ростеш неначе та квітка, в якої неймовірна кількість сонячного тепла та вологи. Батьки-це опора в житті, вони дають тобі той фундамент, на якому ти будеш будувати своє подальше життя. Вони тебе огороджують від проблем, зайвих переживань, бережуть тебе, твій емоційний та фізичний стан.Я можу сказати з певністю, що мої батьки це моя велика фортеця, яка наповнена доверху теплом , любов'ю, чесністю та повагою.
Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник, Хар-ків.При цьому:Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносити можна лише так: ґу-дзик, хо-джу. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти).Апостроф і м'який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери:бу-р’ян (а не бур-’ян), кіль-це (а не кіл-ьце), Лу-к’ян (а не Лук-’ян), низь-ко (а не низ-ько).Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний: ака-де-мія (а не а-кадемія), Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець). Відповідно не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як: або, моя, око, шия тощо.При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу:багато-ступінчастий (а не багатос-тупінчастий), восьми-гранний (а не восьмиг-ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний).Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр:АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ.У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про й Дніп-ро, Оле-ксандра й Олек-сандра, се-стра й сест-ра. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зький і близь-кий, видавни-цтво, видавниц-тво й видавницт-во, гре-цький і грець-кий, убо-зтво, убоз-тво й убозт-во, суспільс-тво й суспільст-во.Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них відносяться:М. Т. Рильський (а не М. Т. // Рильський), гр. Іваненко (а не гр. // Іваненко), акад. (доц., проф.) Гончаренко (а не акад. (доц., проф.) // Гончаренко), тов. Гнатюк (а не тов. // Гнатюк).Примітка. Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити: Максим Тадейович Рильський й Максим // Тадейович Рильський, академік // Агатангел Кримський і т. ін.Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать:1917 р. (а не 1917 // р.), 150 га (а не 150 // га), 20 см3 або 20 куб. см (а не 20 // см3 або 20 // куб. см), 5 г (а не 5 // г).Примітка. Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 1917 // рік, 150 // гектарів і т. ін.Граматичні закінчення, з'єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити:2-й (а не 2- // й), 4-го (а не 4- // го), 10-му (а не 10- // му) й т. ін.Не можна розривати умовні (графічні) скорочення типу вид-во, і т. д., і т. ін., та ін., т-во тощо.Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.
Ідеальний соціальний устрій, який змальовували в своїх творах Т.Кампанелла і Т.Мор, теж до деякої міри був змальований згідно з уявленням про щастя людей.
Але щастя одних людей у такому випадку може обернутися нещастям інших.
Ще десятиріччя тому відповідь на питання, що значить бути щасливою людиною, було однозначним. Щастя людини — у її служінні суспільству, народові, у боротьбі за краще майбутнє.
Зараз настали інші часи, і вже ніхто не нав’язує думок, не заставляє мислити всіх однаково.
І виявилось, що кожен із нас уявляє щастя по-своєму.
Дехто знаходить щастя у накопиченні грошей і речей, у матеріальному достатку. Що ж, таких людей неважко зрозуміти: адже в нашому нетривкому світі матеріальні цінності забезпечують існування людини.
Дехто знаходить щастя у вірі, добре, що зараз віра повернулася до нас. Людська душа знаходить у вірі у Бога той надійний прихисток, якого не має серед оточуючого світу.
Дехто вважає себе щасливим, тому що кохає когось. Це теж щастя, тому що в коханні розкривається людина, вона стає багатшою духовно, чистішою, добрішою, кращою.
Щастя кожної людини залежить від неї самої. Отже відомий афоризм Козьми Пруткова: «Хочеш бути щасливим, будь ним» — до деякої міри виправданий. Будь-яка людина гідна щастя. Але воно не приходить само по собі, до нього треба йти.
Кожна людина шукає собі щастя. І мені здається, що, як би важко не було, треба радіти сонячному дню, відчуттю здоров’я або спокою, тиші і миру в рідній оселі, усім цим милим дрібничкам, з яких, власне, і складається життя.
Щастя — це не матеріальне благо, його повинно вистачити на всіх. То ж не лінуймося бути щасливими!