ответ:Сором-хилитися і долі коритисяю(Леся Українка)
Объяснение:
Тема совісті і сорому піднімали багато письменників. Так у творі «Гроза» виступає молода дівчина Катерина. Після заміжжя вона переїжджає в будинок чоловіка, де всім заправляє деспотична свекруха. Вона не любить невістку і всіляко її ображає. Чоловік зовсім заступається за дружину. Він не може і слова поперек сказати матері. До того ж чоловік часто п’є. Дівчина не витримує такої атмосфери і вирішується на зраду. Їй страшенно не вистачало любові, уваги, ласки, тому зрозуміти молоду дівчину можна. Але її коханий виявився негідним людиною. Він швидко поїхав і залишив Катерину. В результаті молода дівчина закінчує життя самогубством.
У творі «Злочин і кара» описані герої, яким чужа совість і сором. У Свидригайлова є шанс на порятунок. Він намагається до дітям і шанобливо ставиться до Дуні. А ось Лужина виявився жахливим людиною. Він був жадібним і в усьому шукав особисту вигоду. Ці особистості викликають негативні почуття у читача. Але без них б не вийшла цілісна картина.
Совість і сором мають багато спільного. Ось тільки совість відноситься до особистісних поняттям, а сором – до громадських. Цікаво, що без одного почуття не можна випробувати інше.
Білий сніг на зеленому листі
(твір-мініатюра)
Гарячі промені сонця пригріли холодну після зими землю, задзюрчали струмки, заспівали птахи. Ми нетерпляче чекаємо пробудження всього живого. Дуже хочеться побачити красуню-при-роду в її зеленій величі.
Першою з'являється молода травичка. Вона ще не повкриває землю суцільним килимом, а з'являється лише в окремих місцях. З'явилось молоде листя, зацвіли яблуні, вишні, абрикоси, задзвеніли голоси птахів. Природа вже повністю прийняла весну. І враз — несподіваний білий сніг! Сніг покрив зелені листочки. Вони, народжені нещодавно, ще безсилі і безпорадні. Холодний сніг випробовує їх на витривалість. Та ось сонце розштовхало снігові хмари. Повернулось тепло на землю, і під вечір сніг розтанув. Листя заплакало від радості.
Мандрівка в минуле. Національний одяг
Національний одяг — це мистецтво, що тісно поєднане з побутом народу, його звичаями, традиціями.
Хоч наш народ і був під чуженецьким пануванням, все рівно він зберіг національний одяг як символ, що його він проніс через всі віковічні страждання й утиски. Національний одяг, мова, віра та звичаї — все це надійний захист від національного занепаду.
Національний одяг — це вияв святкового, врочистого, піднесеного настрою це культурно-історична спадщина наших славних старокняжих і козацьких часів, щасливих днів України.