Париж – столиця світла та моди, місто сміливих проектів та яскравих вражень. «...Свято, яке завжди з тобою...», – так ніжно про Париж згадував Хемінгуей. Місто яке побудоване на контрастах: широкі бульвари, які перетинають вузькі вулички; величні монументи, які приховують убогі задвірки; затишні маленькі кафе, які конкурують з респектабельними ресторанами. На блошиному ринку тут з однаковим успіхом торгують навдивовижу дорогим антикваріатом та дешевим китайським одягом. «Париж – це все що ти захочеш!» – сказав Фредерік Шопен 150 років назад, але ці слова актуальні і сьогодні. Це місто живе уже багато століть. Скільки облич у тебе, Париже? Спокійні окраїни і метушливий центр; богемне життя Монматру та продажні жінки у Булонському лісі; аристократичний Сіте та брудні перевулки на периферії; розкішні дами у бутіках, та обірванці-клошари, які ліниво потягуються після сну на лавочках парку; величні собори і палаци й ультрасучасні будівлі, які являють собою зразки авангардної архітектури; чисті парки та розмальовані графіті стіни кварталів де живуть іноземці. Це Париж. Місто в якому можна прожити все життя, але не пізнати його до кінця.
Людині дається її життя тільки один раз.Між собою ми можемо сперечатись про життя після смерті,але ніколи не будемо певні.У нашому світі багато ненависті і злоби,але з цим потрібно боротись.Бажання зробити навколишніх добрішими може бути оправданим,якщо ми почнемо із себе.Одні із головних якостей у людей,котрі я ціню це честь,сміливість і доброта.Прояв героїзму оже бути різним,прикладів безліч,але для того,аби пожуртвувати своїм життям,напевно,потрібно мати велику силу духу і любов та чисту душу.Кожен із нас вчинив би по-різному,але це питання занадто важке,щоб відповісти на нього точно.
Є багато країн, громадяни яких з особливою повагою ставляться до своєї історії, творення держави. Кожна країна має свої свята, що пов'язані з її історією, традицією чи знаменними датами. У нас теж є знаменні дати, традиції, але є й такі дати, які називають скорботними. Про них теж не забувають, щоб вони більше не повторилися. Мені особливо приємні українські свята, коли я можу уявити Україну у вигляді святково вбраної дівчини. Її вбрання символізує майбутнє моєї сонячної країни. Це віночок, вишита сорочка, ошатна плахта. Або ж Україну уявляю доброю матір'ю в яскравій хустці та святковому одязі.
Одне розумію: щоб такий образ з'являвся мені, як і всім українцям, для цього слід багато працювати й докладати чималих зусиль. Заквітчати Україну можна успіхами в розвитку науки, техніки, підвищенні добробуту людей. І тоді Україну завжди будуть сприймати як привабливу й мудру господиню.
Це місто живе уже багато століть. Скільки облич у тебе, Париже? Спокійні окраїни і метушливий центр; богемне життя Монматру та продажні жінки у Булонському лісі; аристократичний Сіте та брудні перевулки на периферії; розкішні дами у бутіках, та обірванці-клошари, які ліниво потягуються після сну на лавочках парку; величні собори і палаци й ультрасучасні будівлі, які являють собою зразки авангардної архітектури; чисті парки та розмальовані графіті стіни кварталів де живуть іноземці. Це Париж. Місто в якому можна прожити все життя, але не пізнати його до кінця.