Твір «Випадок із життя» Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася.Стояла зима. Одного вечора Марго почула дивний шурхіт біля вікна. Нібито хтось хотів потрапити до хати будинок та стукав по склу. Сестра підбігла до вікна та побачила зовні на засніженому підвіконні жовто-зеленого папужку! Дзьоб та довгий хвостик у нього були синього кольору! Видно було, що папуга сильно змерз, напевно, випадково вилетів із будинку.Сестра стала галасувати, прибігли її батьки. Вони почали говорити, що папуга вже замерз. Що він все одно скоро помре, навіть якщо його забрати додому. Але все ж вони вирішили ризикнути і стали розклеювати утеплене на зиму вікно. Вони дуже намагалися не шуміти! Адже пташка могла злякатися, злетіти та загинути на морозі.Як тільки вікно трошки відчинилось, Марго одним спритним рухом схопила папужку. Птаха відігріли, і вин вижив. Папужку назвали Гошею. Так у моєї двоюрідної сестри з'явився домашній улюбленець, про якого вона так мріяла! А маленький папужка просто дивом врятувався від лютої зими!Твір на тему цікавий випадок з життяКоли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.
Внашем представлении природа существует в отдельности от человека, где-то извне. и нам стала привычной мысль, что человечество покорило природу, поставило ее себе на службу. люди пользовались ее дарами, не отдавая ничего взамен, не задумываясь, что легкодоступность и кажущаяся неисчерпаемость природных богатств — это, возможно, самая большая иллюзия, которую человечество могло себе позволить. как жаль, что мы умеем ценить лишь то, что теряем. остро сегодня во всем мире встала проблема экологии. при всем многообразии красивых и правильных слов о защите природных богатств на деле чаще всего все оказывается совсем по-другому. леса вырубаются, ядовитые отходы, которые нельзя уничтожить, скапливаются на поверхности земли, загрязнение атмосферы и гидросферы и фабриками превысило все допустимые нормы — и это только начало. исчезновение многих видов растений и животных из-за бессмысленного уничтожения их и нерационального использования земли зачастую необратимо. это страшно — остаться наедине с , которые натворил, которые невозможно исправить. средства массовой информации каждый день сообщают нам о новых печальных известиях, объем красной книги увеличивается не по дням, а по часам. зато сильные мира сего непрестанно твердят о выделении новых средств на защиту природы. куда же идут эти деньги? людей на планете становится все больше и больше, им тесно в городах, и они в невероятном темпе осваивают новые пространства. и все идет по новому кругу. природе тяжело сейчас, она больна, заражена и сама уже не в состоянии справиться с этой болезнью. ей нужны и участие, добрый друг и хороший доктор — человек. добрый человек. мудрый человек. человек, умеющий сопереживать. человек, отвечающий за свои поступки. я, ты, они. мы — дети природы, и если нам не удастся приостановить этот медленный процесс умирания, мы или наши дети можем остаться сиротами. как холодно и одиноко человеку без матери.. в какое безвыходное отчаяние может погрузиться человечество на пустынной и голой земле. на сегодняшний день не осталось ни одной отрасли человеческих знаний и хозяйства, которая бы не была связана с экологией окружающей среды и могла бы успешно развиваться без знания экологических законов. поэтому ради сохранения родной планеты необходимо объединить наши усилия для поисков гармонизации отношений человеческой цивилизации с природой и восстановления природного равновесия.
Прочитай и сам поймеш заперечні й неозначені займенники, їх відмінювання неозначені займенники вказують на існуючі, але невідомі, невизначені особи або предмети, їх ознаки, якості, властивості, порядок їх у ряді однорідних предметів: тепер сад стояв якийсь незнайомий, ніби чужий, різьблячись верхів’ями на тлі зловісно-червоного неба. неозначені займенники будь-хто, будь-що, хто-небудь, що-небудь, хтось, щось, дехто, дещо і заперечні займенники ніхто, ніщо відмінюються за зразком питальних та відносних займенників хто, що: будь-кого, будь-чому, ким-небудь, когось, чимось, деким, дечому, нікого, нічим. неозначені займенники якийсь і чийсь у формах родового і місцевого відмінків множини мають вставний звук о перед часткою -сь: якихось, на якихось, чиїхось, на чиїхось. неозначені займенники хтось, щось, чийсь в орудному відмінку однини мають паралельні форми: кимсь, чимсь, чиїмсь і кимось, чимось, чиїмось. заперечні займенники вказують на відсутність предмета або його ознаки. зараз нікогісінько тут нема. ніхто і ніщо не заважає, він зможе віддатись своїй улюбленій справі. тарас виймає папір і починає перемальовувати. заперечні займенники з часткою ні пишуться разом: ніхто, ніщо, ніскільки, ніякий. якщо між часткою і займенником є прийменник, то такі займенники пишуться окремо: ні до кого, ні про що, ні в кого, ні на стільки, ні з ким.
Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася.Стояла зима. Одного вечора Марго почула дивний шурхіт біля вікна. Нібито хтось хотів потрапити до хати будинок та стукав по склу. Сестра підбігла до вікна та побачила зовні на засніженому підвіконні жовто-зеленого папужку! Дзьоб та довгий хвостик у нього були синього кольору! Видно було, що папуга сильно змерз, напевно, випадково вилетів із будинку.Сестра стала галасувати, прибігли її батьки. Вони почали говорити, що папуга вже замерз. Що він все одно скоро помре, навіть якщо його забрати додому. Але все ж вони вирішили ризикнути і стали розклеювати утеплене на зиму вікно. Вони дуже намагалися не шуміти! Адже пташка могла злякатися, злетіти та загинути на морозі.Як тільки вікно трошки відчинилось, Марго одним спритним рухом схопила папужку. Птаха відігріли, і вин вижив. Папужку назвали Гошею. Так у моєї двоюрідної сестри з'явився домашній улюбленець, про якого вона так мріяла! А маленький папужка просто дивом врятувався від лютої зими!Твір на тему цікавий випадок з життяКоли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.