Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи, може, нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».
А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною
Грицю!- сказав батько.
Га!- сказав Гриць.
Видиш оту хату?
Видзу.
Пам'ятай собі, се школа.
Ба,- сказав Гриць.
Сюди будеш ходити вчитися.
Ба,- сказав Гриць. (І.Франко)
в)Немалий внесок зробили українці в польську науку та культуру. Це слід би знати – не задля національної гордині, а для подолання власного комплексу неповноцінності та чужого нехтування.
б)Директору професійно-технічного
училища № 12, Іванову Івану Івановичу
Петренко Миколи Сергійовича
що проживає за адресою;
м. Сватове, вул. Стасова 5
ЗАЯВА
прийняти мене для навчання в училищі. У 2008 році я закінчив 9 класів середньої школи № 3 міста Сватове.
До заяви додаю:
1) свідоцтво про освіту;
2) характеристику зі школи;
3) автобіографію;
4) довідку про стан здоров’я (форма № 286);
5) три фотокартки розміром 3х4 »дата підпис
4. а)
На заході під безхмарним небом стояло здорове золоте сонце. Під його скісними променями золотом сяяло жовте листя лип та беріз. Здавлось, що якийсь чарівник у брав дерева у щиро-золоті шати.
5.а)
6. в)
