Відповідь:
Пряма мова:
1.Сидів сірий вовк у капкані й лаяв поганого шакала: "Зрадник! Не оцінив моєї дружби! А клявся , ж клявся". Шакал слухати збоку й посміхався потайки :" Якби я не зумів би оцінити тебе Вовче, то не продав би так дорого".
Непряма мова:
Сидів сірий вовк у капкані й лаяв поганого Шакала, кажучи що він зрадник, що він не оцінив його дружби адже колись Шакал клявся, ж клявся. Шакал слухав ти з боку і посміхався потайки, адже якби він не зумів оцінити Вовка, то не продав би так дорого.
Важко працював віл ,недоїдав, з плуга в плуг перепрягався і все тягнув ямку з останніх сил. Питає його якось шляхетний Олень:
- Заради чого жили надриваєш ?
- Як заради чого? Для дітей стараюсь.
- А я, - зауважив Олень, - вчу своїх оленят самостійно харч добувати,- і добавив, - щоб не росли трутнями.
1.Тарас Шевченко писав: " В своїй хаті своя правда, і сила, і воля".
2.Правильно писав Тарас Шевченко що у кожній хаті своя правда, і сила, і воля.
3. " В своїй хаті своя правда і сила і воля" - писав Тарас Шевченко.
1. Леся Українка розповідала, що вона вивчила арабську мову і тепер навчає арабчат грамоти (І. Шап.).
2. Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх навіть ні про що писати (Л.Кост.).
3. Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо (І. Н.-
Лев.).
4. Старий любив час від часу вступати в такий герць з молоддю, де на
його боці була сила начальницького становища і мудрий життєвий досвід, а на боці опонента лише юний запал та свіжі, щойно почерпнуті з книжок знання. (О. Гонч.).
5. Коли зірок і куль гримучий сплав мене прийняв до себе у науку --- неначе із-зі хмари хтось поклав мені на поперек залізну руку (М. Руд.).
6. Серце в’яне співаючи, коли знає за що. (Т. Шевч.).
7. Парубок стояв, як зачарований (П. Мирн.).
8. Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл (М. Рил.).
9. Як та хмара, гайдамаки Умань обступили (Т. Шевч.).
10. Вся околиця знає, що протягом ближчих років укриє сили знову ліс, і не який-небудь, а дубовий (Ю.Ян.).
11. А він забув про весло, що лежало під ногами, і боявся поворухнутися, щоб не сполохнути її голосу - тихого, як паводок, і чистого, як подих землі на пагорбах посеред заплав (Г. Тют.).
