А) Не чуть пташок, і тільки смутно вітер мелодії осінні навіяв. - складносурядне
Б) Коли ми обминаємо липовий шлях і опиняємось у долинці, нас оточує
воркування струмків. - складнопідрядне
В) Лише плескіт хвиль в очеретах та сполошений перешепт лепехи нагадували про нічне дихання землі. - просте ускладнене
Г) Підтримувати один одного – це має бути законом поміж людей. - безсполучникове
Д) Ніжна смага шкіри її щік зазолотилась легким рум’янцем, очі – на
півобличчя! – засвітились крапельками темного меду. - складносурядне
Підкреслимо грамматичну основу: народ (підмет) - однією лінією та творив (присудок)- двома лініями.
Український - хвилястою лінією (означення)
Свою - хвилястою лінією
мову (пунктир) - додаток
упродовж віків - обставина(крапка з комою)
заносячм до мовної скарбниці добірний нектар слова - дієприслівниковий зворот підкреслюємо увесь як обставину (крапка з комою)
Надпишемо частини мови: український - прикметник, народ- іменник, творив - дієслово, свою - займенник, мову-іменник, упродовж - прислівник, віків - іменник, заносячи - дієприслівник, до - прийменник, мовної - прикметник, скарбниці - іменни к, добірний - прикметник, нектар - іменник, слова - іменник.
Визначимо тип речення: просте двоскладне речення, поширене, повне, розповідне, неокличне, ускладнене дієприслівниковим зворотом.
Перебудуємо речення: Український народ творив свою мову упродовж віків та заносив до мовної скарбниці добірний нектар слова.
"заносячи" ми замінили "заносив", утворилося дієслово-присудок. Заносив у реченні буде присудком і підкреслюється двома лініями. Сам зміст речення не змініться, але речення буде ускладнене НЕ дієприслівниковим зворотом, а ОДНОРІДНИМИ членами (присудками)
Відзначте мою відподь кращою, я старався
Десь там, у далечі, горить вогнем ідея.
Що крок - усе війна. Чи зрушиш, друже, з міни
як наступив? Війна ж. Війна приносить зміни.
Сухим ти більш не вийдеш (ти зрозумій!) з води.
Ти руйнував себе й нас, тепер мости зводи.
Я думала надвечір, що у думках є в тих,
Що зорям про щось шепчуть. Ти чуєш? Вітер втих.
В природі це людській - все прагнути до волі.
Свобода - дар, її лиш не бува доволі.