Привіт! Як справи?
- Доброго ранку! Нарешті зустрілися, сто років не бачилися! В мене все добре. Як ти?
- У мене теж все гаразд.
- Куди підемо?
- Можна у кіно, парк чи кафе. Тож обирай.
- Тоді я пропоную спочатку прогулятися до парку, а пізніше можна буде відвідати одне затишне кафе.
- Ну, то добре, ходімо вже. Розповідай, як твої успіхи у навчанні
- Усе добре, потроху просуваюся.
- Як не дивно, але в мене теж саме.
- Тож усе, як завжди.Ого вже 13 година мені потрібно йти!
-Куди?
-Ми з мамою йдемо у кіно.
-Я сподіваюся що ми ще зустрінемося.Бувай!
-Бувай!
Вона, та криниця, здавалося, стояла тут віками. Ніхто не знав звідки вона взялася і скільки їй літ. Вона стаяла отут, при дорозі, завжди, відколи він себе пом*ятає... Глибака, завалося, бездонна, ця старенька дерев*яна криниця завжди подорожніх від лютої літньої спеки, напуваючи студеною, прозорою, наче скло, водою.
Він нахилився до води, і на нього війнуло прохолодою чистоїх гірської води. Напившись досхочу і наповнивши баклагу водою, він продовжив свю путь.