Мову вважають найбільшим скарбом бо так люди можуть передати свої почуття, ємоції. Напевно, якщо не було б мов люди ніколі не об'єдналися в єдину країну
Я радію, коли сніг починає йти ще у листопаді. Щороку, мій тато мене будить, коли на вулиці випадає перший сніг. Вмить, я радісно через силу виштовхую себе з ліжка, бо взимку важко підійматися, тепло і йду з захопленням гати за опадами на вулиці, А з вікна, я гаю як стоїть засніжений, мов зачарований й окутаний білою фатою парк. Я вдивляюся в білосніжні стежечки, ще до сих пір ніким не тронуті, й про себе благаю всіх лісових мешканців, охороняти парк, щоб він назавжди залишився таким білим та зимовим...
Одного разу ми вирішили зробити генеральне прибирання у своєму класі. Дружно взялися за справу. Оленка поливала квіти, так старалася, що навіть на підлозі залишилися калюжі. Петрик витирав стенд, підстрибував, щоб дістатися якомога вище, але впав разом зі стендом. Дівчатка захотіли підмітати й посварилися за віник. Пил аж до стелі, шум, гам — весело! Ми так пишалися собою, що взялися прибирати самі й порадувати класного керівника. Щоправда, незабаром усі потомилися й пішли додому. А шкільній прибиральниці тьоті Галі довелося ще довго наводити лад у класній кімнаті. Недаремно ж говорить шведське прислів’я: «Добрий початок — гарне діло, та добрий кінець — іще краще».
