Якось до рук потрапила стаття, в якій одна молода дівчина розповідала про відчай, котрий їй довелось пережити, коли їй поставили страшний діагноз – рак. Боротись за життя їй допомагали не лише рідні, друзі, але й друзі їхніх друзів. Годі й казати, скільки було щодня телефонних дзвінків, есемесок, двері лікарняної палати, здається, не закривались від бажаючих поспівчувати. Саме в цій підтримці росло її бажання боротись за життя...
Минуло два роки. Доля розпорядилась так, що мені випало познайомилась з героїнею цієї самої статті. Вона не лише зуміла подолати хворобу, вдало вийти заміж, але й розпочати власний бізнес. І де ви думаєте тепер її друзі? Невідомо. Більшість подруг наче в воду канули, не бажаючи слухати про її успіхи, по черзі перемиваючи одна перед одною кісточки. З’явилась заздрість, така-собі українська жаба, котра своїм нутром здатна роздавити не одну людину.
Часто ми любимо повторювати – „Друг пізнається в біді”, але спробуймо чесно відповісти на запитання, – чи багато людей може по-справжньому, не кривлячи душею, радіти нашим успіхам, життєвим досягненням? Якщо так, то ви справді щаслива людина. Хоча, в більшості випадків, на жаль, стається інакше. Якщо ж на життєвому шляху трапляються справжні друзі здатні не лише втішити, але й ЩИРО порадіти, то їх потрібно цінувати, дякувати Богу за те, що вони є.
А для самого себе в даному випадку головне – навчитися вчасно давити в собі нашу національну тваринку та бути перш за все Людиною. Справжніх вам друзі
Однорідні: троянди,айстри,фіалки,піон