На мою думку, в житті сучасної людини є доречними мрії та фантазії. Адже завдяки їм ми йдемо до своєї мети. Напевно, важко знайти людину, яка б не мала заповітної мрії. Проте, на жаль, мало лише мріяти та фантазувати. Для того, щоб мрії стали реальністю, потрібно щодня наполегливо працювати над собою. За приклад можна взяти роман В. Підмогильного "Місто". Головний герой твору- хлопець, який завдяки праці досяг значних успіхів. Це доводить, що мріяти- це добре, але потрібно і прикладати деяких зусиль, щоб стати тим, ким ти хочеш.
Якби я був режисером, я б не став знімати серіали, мелодрами, навіть детективи або бойовики з погонями та стрільбою. Цього "добра" і так вистачає на екранах. Кіно повинно бути соціально спрямоване. Свій перший фільм я, режисер-початківець, присвятив би молодому поколінню, власне, підліткам. Зокрема, тому, як важко підростати у суспільстві, де зневажаються права дитини. Які непрості стосунки складаються в сім*ях, де цими правами нехтують батьки; як важко, коли тебе не вважають за людину, не поважають, не враховують твої інтереси, а інколи - просто знущаються. Які проблеми та небезпеки чатують на сучасного підлітка, дитину - ось про це був би мій найперший фільм.
