По одягу зустрічають, по розуму проводжають »- свідчить стара російська приказка. Але на перше враження про іншу людину впливають не тільки йогокостюм, плаття, різні їх елементи. Весь зовнішній вигляд сприйманого людини, міміка, жести, манера поведінки, голос складаються у нас в певний образ. Ми робимо умовивід про наміри та мотиви цієї людини, його емоціях, установках, рисах особистості.Перша зустріч з новою людиною, знайомство з ним вже призводять до формування у нас деякого враження про нього. Важливо значення такого враження. В залежності від нього ми відповідним чином реагуємо на цю зустріч, робимо певнідії. На основі першого враження здійснюються (або не здійснюються) наступні контакти між учасниками даної соціальної ситуації.
Якось одного погожого ранку, під час зимових канікул, Максимко з Сашком вирішили змайструвати годівничку. Знайшли потрібний інструмен, дощечки, цвяхи та й взялися до роботи. Гарна вийшла годівничка. Вирішили хлопчики повісити її в парку на невеличке деревце, біля якого вони часто грають в ігри. Насипали зерничка, різних насінинок, навіть маленькі шматочки сальця не пошкодували для пташок. Аж ось і Оксанка прогулюється парком, та й побачила, як її товариші в годівничку зерно насипають. Схотілося і їй почастувати ласощами пташечок. Раптом прилетів снігур і почав пурхати перед дітлахами. А ось іще один... Радіють дітки, що буде чим поласувати зимового часу і їхнім новим пернатим друзям!
Меня зовут Вася и у меня есть друг Толя. Сегодня вечером с Толей мы договорились что он прийдет ко мне в гости , и мы поиграем в компьютерную игру В космосе. Вот уже 6 часов , но Толи нет. Поэтому я решил начать играть без него. У меня в игре есть его зовут Лунтик он мне в сложных заданиях которые мне нужно выполнить на определенной планете. Пошла загрузка игры... И тут высвитилась название планеты на которую я отправлюсь сегодня это была Луна. Мы с Лунтиком полетели на его родную планету ( это можно понять с имя Мы призимлились . У Лунтика на экранчике высвитилась стрелка на право и надпись: посмотри ! Я посмотрел на право и увидел маленький город. По розказом это был город под названием Лунии . Можно я пойду навищу своих родных спросил у меня Лунтик. Я ответил Да, конечно! И Линтеэик ушел в город. Мне было скучно одному и очень голодно. Я лег на землю и заснул. Через несколько часов меня раз будила мама. Я лежал на своей кровати рядом с письменным столом где стоял компьютер. За столом сидел Толя. Он повернулся ко мне и сказал: Какая у тебя интересная игра . Я пришел к тебе ты спал , а на компьютере был наресован какой та Лунтик мы сним собирали ракету полетели на Луну там лежал ты мне нужно было забрать тебя на Землю
