Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Н. сорок висим р. сорока восьми( висьмох) д. сорока восьми( висьмом) з. сорок висим о. сорока висьмома м. на сорока восьми( висьмох)
н.симсот висимдесят п,ять р. симсот висимдесяти( тьох) п,яти( тьох) д. семистам висимдесяти( т ьом) п,яти( т ьом) з. симсот висимдесят( тьох) п,ять( тьох) о. семистами висимдесятьма( т ьома) п,ятьма( п,ятьома) м. на семистах висимдесяти( тьох) п,яти( тьох)
н. дев,ять цилих тридцять чотири сотих р. дев,яти цилих тридцяти чотирьох сотих д. дев,яти цилим тридцяти чотирьом сотим з. дев,ять цилих тридцять чотири сотих о. дев,ятьма цилими тридцятьма чотирма сотими м. на дев,пяти цилих тридцяти чотирьох сотих
Речення розповідне, неокличне, складнопідрядне з підрядним з"ясувальним; 1 просте речення: двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними присудками; 2 просте речення: двоскладне, поширене, повне, неускладнене.