те кто незнают что тут написано вот Знаки препинания и схему предложения.
1) Я улыбнулся и все вокруг смеется.
2) Чего рассвета так сияет в небе и ген серебрится песенка звонка.
3) Современный человек живет в многонациональном обществе что требует от нее неудаванои толерантности.
4) Поступает время перемещения красок а синие вершины деревьев на розовом фоне неба еще раскачивают в себе голубовато-сизые оттенки и чувствуешь везде притаились невидимые пугливы тени назад стало и полнее вокруг и более тревожно на сердце.
Відповідь:
1. [...], і (...), (якщо ...).
Зорі яскраво миготітимуть на тлі нічногo неба, і Місяць усміхатиметься їм своїм ніжним оксамитовим сяйвом, якщо Вітер своєю силою порозганяє темно-сизі, важкі хмари.
2. (Коли ...), [...], але [...].
Коли всі спланують свої робочі графіки, ми вирушаємо із друзями у подорож, алсе завжди з нами траплясться якась весела пригода, особливо під час зборів.
3. [...], (так що ...), та [...].
Зранку на чорні проталини покрапав дощик, так що вже було по-весняному свіжо, та пахла молоденька травичка.
Щодо мене, то я — за риторику в школі, у вищих навчальних закладах (хай там готують інженерів, космонавтів, вчителів чи програмістів). Бо кожен повинен уміти “красно” говорити, будь-яке питання за будь-яких обставин викласти струнко, логічно, пам’ятливо, переконливо й у гідному виконанні. Для цього треба знати багато — історію і філософію, закони і цивільне право, літературу, мистецтво. І вміти треба багато — встигати стежити за рухами тіла, і за виразом обличчя, і за жестами, і за звуками та відтінками голосу…
І пам’ять треба мати чудову — скарбницю знань. Ловлю себе на тому, що погоджуюся з усіма думками Цицерона — мудрий був чоловік. Чи не так? Кажуть, що кожен із нас в душі трохи поет. А як казав мудрець, “…між поетом і оратором багато спільного: безліч в прикрашання промови у них схожі й однаково доступні. Правда, поет більш скупий у ритмі й більш вільний у вживанні слів”.