Я вважаю,що для кожної дитини в житті навчання підручники займать важливу роль.Хороші підручники це важлива річ для школярика.Без книжки нам було б тяжко вчитися та розуміти якісь правила. Хоча бувають такі книжки,що відкриєш і навіть вчитель не зрозуміє про що йдеться. Гарні підручники це незамінність гарних оцінок, гарних знань.Але не для всіх це важливо.Є учні,які можуть на протязі навчального року так і не відкрити підручник,або ж тільки для гарних малюнків.У них немає бажання вчитися і пізнавати світ,не важливо чи є книжка,чи багато чого там цікавого.Вони просто займаються своїми справами.Отже я вважаю,що для гарних школярів,для тих,які хочуть навчатися і отримувати знання,просто необхідні гарні,цілоосвітні підручники.
Сьогодні я вперше прийшла до школи. Перший урок, перші знайомства, перший клас, перша вчителька. Усе у мене сьогодні вперше. Я ніколи не розуміла, хто такі вчителі, для чого вони потрібні. Але згодом батьки мені пояснили, що вони навчають дітей тому, що їм колись згодиться у житті. І ось пролунав дзвінок - у нас почався перший в житті урок. Вчителька посміхалася і розмовляла з нами так врівноважено, тихо і спокійно. Мені видається, що наша вчителька - дуже добра жінка. Бувало, що я чогось не розуміла і Оксана Миколаївна мені усе пояснювала ще раз. Так, нашу вчительку звуть Оксана Миколаївна. Вона настільки мені сподобалася і стала для мене, наче друга мама. І я з гордістю можу сказати, що моя вчителька - найкраща вчителька у світі.
А Ви ніколи не задумувались над тим, чому квіти не розмовляють? А я задумувалась і не раз. Я постійно думаю над тим, на якій би мові могли розмовляти квіти. Троянди, можливо, на французькій, тюльпани - на італійській, лілії - на англійській, гербери - на німецькій, маргаритки - на польській. А які ж розмовляли б на українській? Швидше за все, що на українській мові розмовляли б і ромашки, і волошки, і маки, і соняхи. Багато хто, напевне, сказав би: "А навіщо взагалі квітам розмовляти?". Як це, навіщо?! Вони ж усі такі маленькі, беззахисні, такі тендітні і витончені, що їх варто захищати і було б набагато легше захистити їх тоді, коли б вони розповідали про те, що ж їх все таки турбує. А ми, люди, допомагали б їм, щоб вони радували нас своєю неймовірною красою. Та й цікаво, про що ж вони там гомонять між собою і чи розуміють вони одна одну чи може розмовляють на абсолютно різних мовах. Іноді, коли я приїзджаю до своєї бабусі в село, я гуляю по квітковому полю. І от, гуляючи в цьому "Раю на Землі", я, наче чую, як порухами своїх пелюсточок, своїх листочків, подихом вітру, вони, наче розмовляють між собою, гомонять з вітром, небом, сонечком і землею. Шкода, що я не розумію, що ж вони усе таки говорять... Ех, якби ж ті квіти вміли говорити!...
