Добро і зло невіддільні одне від одного, це протилежні відтінки на кольоровій палітрі життя, але тільки змішані вони дають відчути його смак.
Ніцше
Що таке добро? Сьогодні часто можна почути фразу: «Слід творити добро», але що ж вона означає? На мою думку, добро – це все те хороше і прекрасне , що нас оточує. Адже неможливо уявити світ без гарних людей, гідних вчинків. Кожному з нас колись потрібна буде до а якщо ні до кого буде звернутися? І що тоді робити людині? Ось для чого і потрібно добро та милосердя. Я вважаю, що треба робити добро, і світ навколо стане кращим. Люди, вчинки, суспільство – взагалі, навколишній світ.
У кожної живої істоти є потреба робити добро. Мати виховує своїх дітей у любові і справедливості – це є добро. Дитина милується квіткою, не зриваючи, не знищуючи її – як на мене, це теж добро. Тож добро всюди навколо нас, треба лише навчитися його бачити, відчувати, розуміти… У нашому світі складно творити добро. Інколи не помічаєш, як ображаєш іншу людину і тим самим робиш гірше і для себе. Хоча здебільшого добро зароджується в кожному з нас ще з самих перших років життя. Адже у дитинстві тебе найчастіше оточують рідні та близькі люди, які прагнуть зробити твоє життя кращим, навчити тебе чомусь, виховати позитивні якості. І саме тоді дитина розуміє, що таке добро. У ранньому дитинстві дитина рідко стикається зі злом у будь-яких його проявах, але якщо це трапляється, це підриває віру у себе і оточуючих людей – маленька людина ще не готова до такої зустрічі. Проте з часом, коли дитина зростає, вона розуміє, що навколо неї світ не завжди прекрасний, а люди бувають різні.
У певний момент життя перед кожним з нас постає вибір: що ж обрати, по якій стежці йти. Ми – діти природи, діти цього світу, і тому у кожному з нас є і добро, і зло, а що ж ми оберемо, до чого схилимося – залежить тільки від нас самих.
Зараз часто можна почути, що добро зникає з нашого світу, кожен думає тільки сам про себе, до інших нікому діла немає. Але якщо ми бажаємо жити в гарному цивілізованому суспільстві, у світі, де панує добро, починати слід з себе. Якщо це зрозуміє кожен – наш світ обов’язково зміниться на краще. До немічній людині, навчитися співчувати, посміхнутися і привітатися до сусіда – це зовсім не складно – зробити свій внесок до скриньки добрих справ. І тод серцем можна відчути лагідне проміння вдячності і добра, яке обов’язково повертається до того, хто його творить.
- Привіт, Катрусю!
- Привіт, Тетянко! Виглядаєш дуже замисленою. Щось сталось?
- Ні, слава богу, все добре. Просто задумалась над тим, звідки походять українці та наша мова.
- О, це дуже цікаве питання, над яким бились ще наші предки. Проте зважаючи на те, у яких політичних режимах існувала Україна, і в наукових працях минулого є чимало фальсифікацій.
- Так, ти права. Я бачу, ти обізнана в цьому питанні. Можливо, можеш щось розповісти?
- Назва "українці" зустрічається вперше наприкінці XVI ст. у козацьких документах. Проте раніше народ, який проживав на території сучасної України мав іншу назву.
- Як цікаво!
- Більшість науковців доводить, що українці є індоєвропейським слов'янським етносом. Його коріння, на думку вчених, сягає ймовірно неоліту.
- Неймовірно! А що про мову відомо?
- Це питання дуже суперечливе. Я читала досить багато праць з цієї теми, проте кожен науковець трактує його по-своєму. Єдине, у чому збігаються думки - це те, що українська літературна мова бере початок з 1798 року. Знаєш чому?
- Так, бо у цей рік вийшла "Енеїда" Котляревського, написана народно-розмовною мовою.
- Чудово! А ось основоположником літературної мови вважається наш геній Кобзар.
- То ж ми - давній народ з цікавою історією. Дякую тобі за такий цікавий екскурс.
- Звертайся!