Діалог на тему: "Природа рідного краю" Головні герої: Віктор, Андрій, Марія Іванівна та діти. - (Марія Іванівна) Ну що дітки, ось ми вже біля лісу... - (Віктор) Той що, мені однаково. Не люблю ліс. - (Андрій) Віктор, не кажи такого. Ліс - це величезна скарбниця нашої країни. - (Марія Іванівна) Правильно Андрійко, адже ліс це надзвичайна краса. А яке тут повітря... - (Віктор) Для мене виїзд на природу - це тяжко, тому що я боюсь кліщів, диких звірів. Доречі я читав, що приблизно рік потому, тут зловили дикого кабана! - (Марія Іванівна) Діти, а вам тут подобається? - (Діти) Так! Дуже... - (Андрій) Марія Іванівна, а тут справді є дикі звірі? Адже це для нас небезпечно! - (Марія Іванівна) Не переживайте, тут все безпечно, тому що диких звірів, вже половили. - (Андрій) Ну що ж пішли, будемо розбивати табір. - (Марія Іванівна) Так йдемо всі обережно. - (Діти) Ми зрозуміли Марія Іванівна. - (Марія Іванівна) Вікторе, що в твоєму розумінні означає ліс? - (Віктор) Ліс - це сукупність певної землі, де ростуть дерева та рослини. - (Марія Іванівна) А якщо більш літературною мовою! - (Віктор) Ліс - це багатство, краса всього світу. - (Андрій) А для мене ліс - це легені нашої планети. - (Марія Іванівна) Добре хлопці, передайте іншим, що ми зробимо невеличкий привал. - (Андрій та Віктор) Ми зрозуміли. Гей там, давайте швидше, всі хочуть трошки відпочити! - (Марія Іванівна) Віктор та Андрій для вас у мене завдання! - (Андрій та Віктор) Яке?! - (Марія Іванівна) Знайти трохи грибів, та маленьких палочок для вогнища. - (Андрій) Ну ми пішли. Ти йдеш Віктор? - (Віктор) Так йду. - (Андрій) А скажи ти мені Віктор, чому ти так не любиш ліс, адже тебе ніхто ще не вкусив і дикого кабана ти не зустрів. - (Віктор) Я навіть сам вже не розумію... - (Андрій) А ось і перший гриб. - (Віктор) Андрій подивись далі, там їх ціла галявина. - (Андрій) Так побігли туди. - (Віктор) Ти збирай гриби, а я поки гілочок на вогнище позбираю. - (Андрій) Добре. - (Віктор) Андрій мені напевно здалося, але щось побачив в кущах. - (Андрій) Так піди подивись що там! - (Віктор) Мені страшно. - (Андрій) Ну добре пішли разом. Через дві хвилини. - (Андрій та Віктор) [сміх] Це смішно, це ж був зайчик, а ми так злякалися. - (Андрій) Нам вже час йти до Марії Іванівни! - (Віктор) Так пішли, тому що вона може нас покарать, адже ми були тут приблизно 3 години. - (Марія Іванівна) І де це ви, так довго були? Я вже почала переживати. - (Андрій) Я ось назбирав грибів. - (Віктор) А я гілочок на вогнище. - (Марія Іванівна) Я вирішила, що табір ми розіб'ємо тут. Вам хоч сподобалось збирати гриби? - (Андрій) Так сподобалось, адже мені допомагав Віктор. - (Віктор) Мені теж сподобалось, тому що я полюбив природу, а тобто її чарівну красу. - (Марія Іванівна) Це добре, що ви так любите природу... Отже: Андрій - 16 реплік, Віктор - 16 реплік, Марія Василівна - 12 реплік, Діти - 2 репліки.
Ми живемо в дуже неспокійному світі, у якому зникають духовні ціності. Часто доводилося ставати свідком брехні, злочиності , вульгарності, люди потерпають від своїх вчинків. Невже нашому суспільству не зрозуміло, що нам надається лише один шанс ,щоб жити. Чому світ такий жорстокий ? Я постійно задаю собі це питання. Із ненавистю наповнена людська душа. Син цурається батька, мати- зозуля відмовляється від свого дитяти. Влада і гроші цінуються понад усе. Нищаться одвічні людські ціності, наче відходять у небуття такі почуття, як совість, честь, благородство. Не треба далеко ходити. Потрібно залишитися у храмі власної душі. Скоро там буде порожнеча. Я важаю, можливо моя думка і хибна, що в житті все повинно бути в своїх межах. Головне бути впевненим у своїх можлтвостях. Але не можу втриматись від зневаги, коли бачу людську ваду , таку як егоїзм. Байдужість , холодність- це гірші риси людини бо саме в них народжується жахливий злочин. Звісно всі ми не без гріха . Потрібно з повагою ставитися до тих людей, які змінюють свої недоліки на хороші якості. Давайте , перемагати свої недоліки, цінувати людей і світ стане кращим!
Як я люблю свій рідний край... Не можна навіть уявити мене без цього неймовірно красивого дива. Ось, літній вечір. Прохолода дує з трішки видчиненого віконця. Коли я дивлюся туди, я бачу таку картину: Журавель летить до своїх пташенят широко розправив крила... Навіть не летить,а мчить. Мабуть дуже голодні пташенята. Я побачив,що гніздо журавля не так і далеко від мого будинку,треба буде якось поблизу подивитися. Також мій погляд залучила красива лужайка. Вона була вкрита квітами,не мов би веселка... Мені здається літо - найчарівніша,і найкрасивіша пора року.
Головні герої: Віктор, Андрій, Марія Іванівна та діти.
- (Марія Іванівна) Ну що дітки, ось ми вже біля лісу...
- (Віктор) Той що, мені однаково. Не люблю ліс.
- (Андрій) Віктор, не кажи такого. Ліс - це величезна скарбниця нашої країни.
- (Марія Іванівна) Правильно Андрійко, адже ліс це надзвичайна краса. А яке тут повітря...
- (Віктор) Для мене виїзд на природу - це тяжко, тому що я боюсь кліщів, диких звірів. Доречі я читав, що приблизно рік потому, тут зловили дикого кабана!
- (Марія Іванівна) Діти, а вам тут подобається?
- (Діти) Так! Дуже...
- (Андрій) Марія Іванівна, а тут справді є дикі звірі? Адже це для нас небезпечно!
- (Марія Іванівна) Не переживайте, тут все безпечно, тому що диких звірів, вже половили.
- (Андрій) Ну що ж пішли, будемо розбивати табір.
- (Марія Іванівна) Так йдемо всі обережно.
- (Діти) Ми зрозуміли Марія Іванівна.
- (Марія Іванівна) Вікторе, що в твоєму розумінні означає ліс?
- (Віктор) Ліс - це сукупність певної землі, де ростуть дерева та рослини.
- (Марія Іванівна) А якщо більш літературною мовою!
- (Віктор) Ліс - це багатство, краса всього світу.
- (Андрій) А для мене ліс - це легені нашої планети.
- (Марія Іванівна) Добре хлопці, передайте іншим, що ми зробимо невеличкий привал.
- (Андрій та Віктор) Ми зрозуміли. Гей там, давайте швидше, всі хочуть трошки відпочити!
- (Марія Іванівна) Віктор та Андрій для вас у мене завдання!
- (Андрій та Віктор) Яке?!
- (Марія Іванівна) Знайти трохи грибів, та маленьких палочок для вогнища.
- (Андрій) Ну ми пішли. Ти йдеш Віктор?
- (Віктор) Так йду.
- (Андрій) А скажи ти мені Віктор, чому ти так не любиш ліс, адже тебе ніхто ще не вкусив і дикого кабана ти не зустрів.
- (Віктор) Я навіть сам вже не розумію...
- (Андрій) А ось і перший гриб.
- (Віктор) Андрій подивись далі, там їх ціла галявина.
- (Андрій) Так побігли туди.
- (Віктор) Ти збирай гриби, а я поки гілочок на вогнище позбираю.
- (Андрій) Добре.
- (Віктор) Андрій мені напевно здалося, але щось побачив в кущах.
- (Андрій) Так піди подивись що там!
- (Віктор) Мені страшно.
- (Андрій) Ну добре пішли разом.
Через дві хвилини.
- (Андрій та Віктор) [сміх] Це смішно, це ж був зайчик, а ми так злякалися.
- (Андрій) Нам вже час йти до Марії Іванівни!
- (Віктор) Так пішли, тому що вона може нас покарать, адже ми були тут приблизно 3 години.
- (Марія Іванівна) І де це ви, так довго були? Я вже почала переживати.
- (Андрій) Я ось назбирав грибів.
- (Віктор) А я гілочок на вогнище.
- (Марія Іванівна) Я вирішила, що табір ми розіб'ємо тут. Вам хоч сподобалось збирати гриби?
- (Андрій) Так сподобалось, адже мені допомагав Віктор.
- (Віктор) Мені теж сподобалось, тому що я полюбив природу, а тобто її чарівну красу.
- (Марія Іванівна) Це добре, що ви так любите природу...
Отже: Андрій - 16 реплік, Віктор - 16 реплік, Марія Василівна - 12 реплік, Діти - 2 репліки.