Люба матусе ! Вибач , що не попередив(ла) ! Я пішов(ла) гуляти на вулицю зі своїми друзями . Я буду вдома о 5 годині вечора ! Не хвилюйся за мене ! Твій(я) син (донька) .
Можу до скласти міні-твір "Де б я хотіла побувати" у такий б: Чимало людей мріють побувати в інших країнах. Я б хотіла відвідати Францію, адже про цю країну я чула чимало, але хотіла б дізнатись про неї ще більше. Париж вважають одним із найгарніших міст у світі. Кажуть, що Париж – найромантичніше місто світо, місто кохання і контрастів. Воно багате на різноманітні пам’ятки культури та мистецтва, історичні цінності, які заохочують до відвідання цього міста туристів з інших країн.Я хочу відвідати Лувр – найбільший музей міста, Натр-Дам де Пари та побувати на Ейфелевій вежі. А ще я мрію побачити Тріумфальну арку, яку спорудив Наполеон на честь його перемог. Безперечно, я хочу спробувати французькі страви: багет, равлики, рататуй та круасани. Франція – чарівна та дивовижна країна, про її надбання можна говорити чимало, але краще відвідати її і впевнитись у цьому на власні очі. Я щиро сподіваюсь, що колись моя мрія здійсниться і відвідаю найгарніше місто у світі – Париж.
Час біжить, немов пісок крізь пальці. Хтось скаже що воно подібне до води, але це не так. Час - це особа на воді ... це пісок, тонкою цівкою біжить з долонь, складених ківшиком. Щось іде безповоротно, а якісь піщинки залишаються на руках. Їх прийнято називати спогадами. Іноді в піску попадаються маленькі гладкі камінці. Іноді це бурштин, іноді - галька. Кожен такий камінчик, яким би він не був, безцінний, якщо він залишився в руках. Але це буває рідко. Найчастіше залишаються саме піщинки. А камінці ... вони на мить застрягають, а потім прослизаються крізь невелику щілину між долонями. Більше їх не вдасться знайти. Будь це шматочок бурштину або ж звичайний камінчик. Але, якщо вже щось окрім піску і залишається в руках, то це саме галька, а не дорогоцінний бурштин. Ми встаємо, і гидливо обтрушувати руки від прилиплих камінчиків. Непоказних і некрасивих. Ми копаємося в білосніжному піску в пошуках того маленького шматочка бурштину. І не знаходимо. Так само і в житті. Те ж і з людьми. Ти потримав шматочок бурштину в руках, але він вислизнув від тебе. Ти не зміг утримати. Йому не було за що зачепитися. З тобою залишився негарний камінчик, і ти струсив його з долоні. Як сміття. Це зламало його життя. А ти пройшов мимо, не помітивши. Пішов шукати в безкрайніх дюнах життя свій шматочок бурштину. Який вже давно належить іншому. Для них ти теж звичайний камінчик-липучка, що так охоче пристає до мокрої шкірі. Пізніше, коли ти сам загубишся серед пісків, тобі знову зустрінеться той камінчик. Але тепер це вже не даремна галька. В чужих руках він перетворився на дорогоцінний камінь. Бажаний бурштин. Він буде дивитися на тебе і не дізнаватися. Для нього ти колись був сяючим, немов сонце, і твої очі були подібні морю, а тепер ... піщинка. Одна з мільярдів. Що тоді тобі залишиться? Нічого. Шукати далі і намагатися не помилитися. Можливо, десь у піску є ще один шматочок бурштину! Пісок, пісок, пісок і незліченні спогади, але більше жодного камінчика. Тільки сірий пил, сочилася крізь складені ківшиком руки, і бруд на долонях ...
Вибач , що не попередив(ла) ! Я пішов(ла) гуляти на вулицю зі своїми друзями . Я буду вдома о 5 годині вечора ! Не хвилюйся за мене !
Твій(я) син (донька) .