Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:
'1) Мишеннята протерли очі, вийшли на ганок, подивилися на колосок та й кажуть: -Коли б ще його обмолотити(Укр. народна казка) 2)Генрі глянув нв нього, немов змагаючись із самим собою, а потім відповів: - Не знаю вже, як і сказати.(Дж.Лондон Серця трьох) 3) --Но-но! --суворо гукнув хлопчак, пробуючи пужалном коневе стегно. --Не балуй!(Білий кінь шептало В.Дрозд) 4) --Ні,це неможливо, --сказала Роксолана,коли Сулейман почав оповідати їй план нападу на Москву.(Роксолана) 5)Він перекинувся кількома словами з другим турком і знов через драгомана спокійно вів річ: --Нема чого шукати далеко, він тут, у нас, у доброму сховку.(Дорогою ціною М.Коцюбинський)
Наша Батьківщина має назву-УКРАЇНА Речення можна використати -у зачині в основній частині і кінцівці. Настю за свій спів було удостоєно високої нагороди- Державної премії України. Любіть усе що красиве і прекрасне- природу, працю,поезію,живопис, спорт,музику. Іменник-це частина мови , яка назмває предмети і відповідає на питання хто? або що? Ці перших 5 речень (іменників) через тере Денис,Марічка та Ілля запізнилися до школи. У селі Старі Петрівці місцевий мій друг Артур. Я,тато,мама,брат,сестра вирушаємо в похід. Наш клас і вчителька найкращі. Ми погуляли у лісах,садах,парках
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:
Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі
І рідну хатину свою.
Бо дивляться в далеч засмучені очі,
Хоч тінь там моя промайне.
Бо світиться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!