Давні слов'яни – група племен, які належали до індоєвропейської спільності – предки сучасних слов’янських народів Східної, Центральної і Південної Європи. Слов'яни – велика група європейських народів, об'єднаних близькістю мов і спільним походженням. У мовному відношенні усталений поділ на східних (українці, білоруси, росіяни), західних (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південних (болгари, македонці, хорвати, словенці, боснійці, чорногорці, серби). Слов'янські мови належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Велике переселення народів – грандіозні етнічні переселення, які відбулися в Європі у 4–6 ст. Спричинене гунською навалою Велике переселення народів викликало утворення ряду варварських королівств – ґотів, вандалів, бургундів, франків, лангобардів та інших. Велике розселення народів призвело і до так званого Великого розселення слов'ян. Велике розселення слов’ян відбулося в Європі у 6–7 ст., коли слов’янські племена з’являються у Подунав’ї, у глибинних районах Балканського півострова – на півдні, на заході доходять до Ельби та балтійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я Дону й Волги. Внаслідок Великого розселення слов’ян був започаткований поділ слов’ян на етнічні групи, що започаткував формування сучасних слов’янських народів. Візантія, Візантійська імперія – держава, що існувала у східній частині Римської імперії від кінця 4 до середини 15 ст. Свою назву здобула від давньої колонії на узбережжі Босфору – Візантія, на місці якого імператор Константин у 330 р. заснував столицю держави – Константинополь. Візантія вважалася наступницею Римської імперії, тому візантійці називали себе римлянами – «ромеями», а свою державу «ромейською». Офіційною мовою в 4–6 ст. була латина, а потім грецька.
Н. Тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять, шість мільйонів п'ятсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять. Р. Тридцяти чотирьох тисяч п'ятсот вісімдесяти дев'яти, шести мільйонів п'ятсот сімдесяти восьми тисяч дев'ятсот сорока п'яти. Д. Тридцяти чотирьом тисячам п'ятсота вісімдесяти дев'ятьом, шести мільйонам п'ятсота сімидесяти восьми тисячам дев'ятсота сорока п'ятьом. З. Тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ят, шість мільйонів п'ятсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять. О. Тридцяти чотирьма тисячами п'ятсота вісімдесят дев'ятьма, шістьма мільйонами п'ятсота семидесяти восьми тисячами дев'ятсота сорока п'ятьми. М. На тридцяти чотирьох тисячах п'ятсота вісімдесяти дев'яти, на шести мільйонах п'ятсота семидесяти восьми тисячах дев'ятсота сорока п'ятьох.
Якось Олекса пішов в ліс. Було це взимку, коли величезні сосни та дуби стояли в білих-білих шатах. Навкруги нічого не було видно, тільки раз від разу руденькі білки визирали зі своїх домівок, що знаходились надто високо. Хлопчик хотів подивитися ялинку, яку б батько Дмитро міг спиляти на Новий рік.
Бідолаха йшов котру годину, та омріяну красуню не міг знайти. Одна надто низька, інша- тонка, а третю-обгризли зайці.Олекса вже подумав про те, щоб повернутися до батька в будинок. Та раптом,він почув дикий хруст гілок і дивні звуки, що видавав невідомий звір.Хлопець довго не думав, як дав дряпака в бік галявини. Біжить Олекса, а тварина не відстає. Голова під шапкою мокра, шарф сповз нижче колін, в роті повно снігу, та від ведмедя він точно втече. Т"о ж ведьмідь, ніщо інше", подумав малий. Біг Олексій годину, а може й дві. Вибіг на простору гялявину, став і вирішив, що хай жере його ведмідь, більше бігти не може. Така його доля. Тварина невзовзі з'явилась на виднокрузі. Але що це? Роги, він чітко баче роги. Ведмідь з рогами? І чому він такий низький. Продерши трохи очі від снігу, стало ясно, що то зовсім не ведмідь, а мале лосеня, яке побачило червону рукавичку в кармані Олекси, і прийняло її за морквину. Олекса видихнув.
Потім поманив рукавичкою лосеня до будинку, та пригостив тварину морквиною. А коли сите маля із засніженими рогами втекло до засипаних снігом дерев, хлопчик пішов до будинку та розказав батькам про рогатого ведмедя.
