Правда ж, ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла? Але вже стукає в віконце опалим листям і стиглими горіхами золота осінь. Вона приходить до нас з яскравими квітами, стиглими плодами, різнобарвним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а прямо біля самого ганку – велика калюжа. Які гарні, які життєдайні ці дощі після виснажливої літньої спеки! Як радує блакить небес, як знову починає зеленіти трава і радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі!
Дивися, як красиво, як казково кращі кравці одягають золоту осінь в свої вишукані шати. На стежки, газони, тротуари і лавки в парку падають і з тихим шерехом лягає різнокольорове листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Стоїш як заворожений, а скажений вітер несе бурштинове листя у веселому танку.
Пізньої осені, насправді, природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і млява. У небі нескінченною низкою пливуть сірі хмари, високі темні ялини відбиваються в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима.
Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцю стало нічого вкрасти. Полетіли спочатку граки і ластівки, за ними потягнулися жайворонки, чаплі, журавлі, гуси. Зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози. Вони харчуються їх насінням і плодами, яскраво-червоними ягодами горобини та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей важкий час. Звірі заготовляють їжу на зиму, змінюють вбрання, готують собі теплі житла.
А у селянина хіба мало справ восени? Дуже багато. Насамперед треба прибрати з полів урожай, та укрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще треба заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю і полювання. Треба запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.
Бачиш, друже, як помітно скоротився день у жовтні? Сутінки починаються вже о п'ятій годині дня. Осінні вечори холодні, вони часто бувають сльотавими або навіть морозними. У такий вечір особливо гостро відчуваєш жалість і співчуття до бездомних людей і тварин, і хочеться всім до нагодувати, обігріти. Так добре під надійним дахом свого будинку, і так не хочеться залишати теплу затишну кімнату! Наллєш собі чашку гарячого чайку, а мама вже напекла миску свіжих пончиків. Раптом дзвінок, і на порозі улюблений друг. Як кажуть, чого ще треба людині!?
У каждого человека своя жизнь, своя судьба и свои правила, который он придумывает сам и придерживается их на протяжении всей жизни. На слуху у всех людей цитата :"Моя жизнь - мои правила". Это означает, что человек автор своей жизни. Живет так, как ему хочется. У меня уже есть и свои правила жизни. Например, первое мое правило:"Всегда родителям". И это правило я постараюсь передать и своим детям, в будущем. Мое второе правило :" Не обижай животных", ведь они такие беззащитные, в сравнении с нами - людьми. Мое третье правило : "Всегда слушай свое сердце", ведь никто не в праве меня чему-то принуждать. Таким образом, каждый сам повелитель своей жизни и автор правил для нее.
Дерева були вкриті блискучим зимовим серпанком, та зрештою туман розвіявся. Голі вітки дерев були вкриті легким льодовитим шаром, який переливався під промінчиками сонця то білим, то рожевим , то блакитним...
Аж ось по стовбуру дерева поскакала білочка піжучи за іншою. Вони нагадували малих діток в зимову пору...Зашелестів кущ. З відти побігло біленьке зайченя майже зливаючисьзі снігом. Не дарма вони скидають свою шубку та одягають білосніжну,не один хижак не спіймає. А ось снігурі на гілках.Животик в них червоненький .А самі снігурці чорні.Навіть їжачків не видно, мобуть позаривалися в тепленькі норки і дрімають собі під великим шаром снігу...
Весь ліс поснув. Кожна гілочка,кожна тваринка заснула в лісовій тиші, А сам ліс вкрив всіх своїм сном і затих до теплої весни...