Від поданих іменників утворить присвійні прикметники чоловічого,жіночого та середнього родів таня,юлька,марко,ілля,позивач,воїн,газетяр,гість,глядач,гончар,головбух,гончар,гордій,господар,гравер,грек,дочка,друкар,ольга,леся,олексій,свекруха,шансонетка,циркачка,торговець,казашка,каменяр,катюша,юрист,лілія

👇

Увидеть ответ

Ответ:

YounMing

21.10.2021

Таня, Танин, Танина, Танине

Юлька, Юльчин, Юльчина, Юльчине

Марко, Марків, Маркова, Маркове

Ілля, Іллів, Іллєва, Іллєве

позивач, позивачів, позивачева, позивачеве

воїн, воїнів, воїнова, воїнове

газетяр, газетярів, газетярева, газетяреве

гість, гостьовий, гостьова, гостьове

глядач, глядачевий, глядачева, глядачеве

гончар, гончаревий, гончарева, гончареве

головбух, головбуховий, головбухова, головбухове

Гордій, Гордіїв, Гордієва, Гордієве

господар, господарів, господарева, господареве

гравер, граверів, граверова, граверове

грек, греків, грекова, грекове

дочка, доччин, доччина, доччине

друкар, друкарів, друкарева, друкареве

Ольга, Ольжин, Ольжина, Ольжине

Леся, Лесин, Лесина, Лесине

Олексій, Олексіїв, Олексієва, Олексієве

свекруха, свекрушин, свекрушина, свекрушине

шансонетка, шансонетчин, шансонетчина, шансонетчине

циркачка, циркаччин, циркаччина, циркаччине

торговець, торговців, торговцева, торговцеве

казашка, казашчин, казашчина, казашчине

каменяр, каменярів, каменярева, каменяреве

Катюша, Катюшин, Катюшина, Катюшине

юрист, юристів, юристова, юристове

Лілія, Ліліїн, Ліліїна, Ліліїне

4,7(85 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

Wogk

21.10.2021

У системі сучасної української літературної мови, як відомо, виділяються такі функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний, а також конфесійний, що повертається в систему української мови наприкінці ХХ століття. Публіцистичний стиль – це один з функціональних стилів літературної мови, призначений для передачі масової інформації, який характеризується популярним, чітким викладом, орієнтованим на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації.На сьогодні всі наукові дослідження публіцистичного стилю мови виходять з функціональної своєрідності публіцистичного стилю, яка полягає в діалектичній єдності двох функцій – впливу та повідомлення. Разом з тим, хоча в різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають бути взаємно врівноважені, на сучасному етапі комунікації посилюється експресивна функція. У мові газет, журналів, Інтернет-видань дедалі частіше вживається поряд із розмовно-літературною лексикою розмовно-нелітературна: просторічна, в тому числі вульгарна, жаргонна, діалектна, лексика позанормативних запозичень, яка має досить виразну експресію.Актуальність теми зумовлена, з одного боку, різкою активізацією на сучасному етапі уживання експресивної лексики в мові української публіцистики та погіршення її якості в зв’язку з обсягом і швидкістю інформації через ЗМІ, що відображає загальний рівень культури; з другого боку, недостатньою вивченістю функціонування експресивної лексики в зв’язку з її великим обсягом і динамікою. Функції експресивної лексики в публіцистичному мовленні досліджувалися, однак ці роботи містять лише фрагментарні відомості про мотиви її використання, контекстуальне оточення, участь у створенні загального емотивно-оцінного плану тексту.Експресивний аспект мови як результат мовленнєвої діяльності мовної особистості займає все більше місце в лінгвістичних дослідженнях. Проблема експресивності опиняється в центрі активних пошуків сучасних лінгвістів. Вона потребує уваги як філологів, редакторів, так і журналістів.Об’єктом даної курсової роботи обрано мову сучасної української публіцистики. Мова друкованих засобів масової інформації є одним із найдинамічніших підстилів публіцистичного стилю: у ній доволі яскраво й швидко відзеркалюються зміни, що відбуваються в суспільстві. Сьогодні в мові преси особливо помітна конкуренція інформаційності та експресивності функцій [6].Предметом аналізу є експресивна лексика в публіцистичних текстах.Експресивність виступає в тексті як засіб прагматики, яка в (комплексі з іншими мовними засобами контексту) сприяє, з одного боку, прояву позицій самого журналіста, його інтерпретацій, емоцій і оцінок, а з іншого – виявляючи мовну стратегію автора, стає одним із засобів мовного впливу на читача.Метою дослідження є вивчення експресивної лексики сучасної української публіцистики та особливості її уживання в сучасній періодиці.У зв’язку з визначеною метою постають такі завдання:– з’ясувати мовні особливості та екстралінгвістичну зумовленість публіцистичного стилю;– показати джерела формування та поповнення експресивної лексики в мові сучасної української публіцистики;– схарактеризувати особливості вживання експресивної лексики.Основним методом дослідження є описовий.Структура: дана робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаної літератури (50 джерел), доповіді.

4,4(100 оценок)

Ответ: