Власник є головним у компанії. Без нього компанія – як вершник без голови. Вона не може самостійно рухатися у правильному керунку. Її не можуть зрозуміти партнери, клієнти, громадськість. Навіщо власникам з’являтись у ЗМІ та чим загрожує публічність, розповідає Людмила Богуш, відомий бізнес-тренер, засновниця та власниця «Студії управління часом «BogushTime».
Людмило, чому власники бізнесу намагаються частіше фігурувати у ЗМІ?
– Тому що у власника є дві важливі функції щодо компанії. Перша – задавати стратегію, адже саме власник придумав цю компанію. Наприклад, обрати галузь діяльності – медицина, it-технології. А також визначити, яким шляхом піде компанія. Друга – піар компанії, її розширення. Чому це важливо з точки зору власника? Тому що компанія – це продовження власника, його характеру, рис, поведінки, мови. Це він себе викладає. Тому дуже важливо, коли комунікації компанії будуються так, як йому подобається. Інколи комунікації власника розглядаються професіоналами як неправильні. Але ніхто, крім нього, не розуміє, яка ідея була в них закладена.
В акціонерній компанії може бути і 20, і 100, і 1000 власників. Характер компанії визначається топ-менеджментом. Але коли є лише один власник, то і характер у компанії – його. І тому, коли власник виступає публічно, для людей компанія стає реальнішою, вони розуміють, чого очікувати, чи можна довіряти цій людині і цій компанії загалом.
Гра в публічність небезпечна?
– Так, якщо у бізнесі якісь проблеми, то розмов буде більше. Будь-яка публічність призводить до обговорення власника, «плюсів» і «мінусів» його роботи, його компанії тощо. Тому він має навчитися виступати майстерно, викликати захоплення у людей. І навіть тоді, коли у компанії
є певні проблеми, власник повинен уміти заспокоїти свій колектив, розвіяти сумніви, позбавити його
страхів.
Щодня нас будить в школу мама, щоб ми змогли провести цей день з вчителькою, яка розповідає багато і дуже цікаво. Ми, її клас, ніби рідні їй діти, завжди захоплено слухаємо ті розповіді. А як стає на душі радісно, коли чуєш похвалу з вуст учительки! А після школи ми біжимо додому, щоб наступного дня рано-вранці бачити рідну людину - вчительку.