1)Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей. 2)З дітьми багато клопоту, та без них – і світ немилий. 3)Як не навчить батько – не навчить і дядько. 4)Живемо не батьками – помремо не людьми. 5)Щоб змінити дитину її потрібно любити,- вплив буде пропорційний кількості любові. 6)Виховуємо хлопчика – формуємо людину, виховуємо дівчинку – створюємо всесвіт.
[Дуже рано я збагнув], (що найвища премудрість, найвищі знання, |накопичені людством за всі попередні віки|, знайшли своє місце(=) на папері, поселилися(=) в книгах).
[— ═], (що 1O, O, |~~~|, 2O, O].
*** |~~~| - відокремлене означення, виражене дієприкм. зворотом. 2 ряди однорідних членів: 1O, O – однор. підмети (позначити усередині —); 2O, O – однор. присудки (позначити усередині ═). Нумерувати у схемі не треба.
Граматичні основи: 1) підмет: я (займ.); присудок (прост. дієсл.): збагнув (дієсл.); 2) підмети: премудрість, знання (іменн.); присудки (прості дієсл.): знайшли своє місце (фраз., 1 член реч.); поселилися (дієсл.).
Другорядні члени речення: - обставини: дуже, рано (прислівн.); на папері, в книгах (іменн. з прийм.); - означення узгоджені: найвища, найвищі (прикм.); |накопичені людством за всі попередні віки| (дієприкм.зв.).
2)З дітьми багато клопоту, та без них – і світ немилий.
3)Як не навчить батько – не навчить і дядько.
4)Живемо не батьками – помремо не людьми.
5)Щоб змінити дитину її потрібно любити,- вплив буде пропорційний кількості любові.
6)Виховуємо хлопчика – формуємо людину, виховуємо дівчинку – створюємо всесвіт.