1)
(1)Перекопська рівнина, цей Український Техас, починається за
Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться уздовж ріки з
південного заходу; на півдні Чорне море і Джарилгацька затока, і саме
місто Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до
Криму. (2)Рівна, безмежна просторінь як на масштаби двох людських ніг, гола рівнина без кінця-краю, без ріки, без дерева; сонце велике й пекуче котиться на небі й поринає за землю, мов за морську поверхню; небо не Синє, як за Дніпром, а кольору ніжно-блакитних перських шовків. (3)Степом можна йти безвісти й лягти на землю, прикласти вухо до землі - то тільки вмій прислухатися шумить і гомонить, а коли лягти горілиць і вдивитися у глибоке небо, де пливуть хмарки по синьому повітрі, тоді здається, що сам летиш, одірвавшись від землі й вернувшись на землю, бачиш, скільки живих друзів в тебе в степу. (4)І жайворонок, що загубився в небі, і орел, що повис на вітрі, ледве ворушачи кінчиками крил, чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть, ховрашок свистить, цвіркунці без упину пиляють у свої скрипки, наче сільський швець на весіллі...(За Ю. Яновським).
(ніби без помилок)
2)горілиць - ниць
У кожної людини є свої кумири. Для когось це зірки Голлівуду, естрадні артисти, друзі. У міру дорослішання у людей змінюються життєві інтереси, відповідно змінюються і кумири. А для мене ідеалом була і залишається моя дорога і улюблена бабуся.
Талановитий працівник, надійний друг, чудова господиня, любляча мама, турботлива бабуся, душа будь-якої компанії і просто хороша людина - всі ці визначення по праву належать моїй бабусі, Сумкіна Валентині Арсентіївна.
З 19 років і до цього дня вона беззмінно працює в своїй рідній Туркінской школі на посаді вчителя початкових класів. Серед колег користується повагою, а серед учнів - безмежною любов'ю. За весь час роботи моя бабуся отримала величезну кількість грамот і подячних листів. Їй присвоєно звання «Ветеран праці», а також вона була нагороджена нагрудним знаком «Почесний працівник загальної освіти Російської Федерації».
Не кожній людині випадає щастя мати такого друга, як моя бабуся. Я говорю про дружбу між бабусею та онукою. Без страху отримати осуд я ділюся з нею своїми секретами і проблемами. Я точно знаю, що вона завжди зрозуміє і дасть правильну пораду не як бабуся, а як подруга.
У своєму будинку бабуля - чудова господиня. Її квартира усипана домашніми квітами, а на кухні часто пахне пирогами. Ще я вважаю, що моя бабуся - героїчна мати. Рано залишившись вдовою, вона зуміла виростити і виховати трьох дітей. Також бабуля дуже любить і піклується про нас, своїх внучатий.
На селі Валентину Арсентіївна знають як активну учасницю художньої самодіяльності. Крім всіх своїх достоїнств, вона має воістину даний від бога прекрасний голос. Коли вона співає, здається, завмирає все навколо. Я теж люблю співати, і мені лестить, коли говорять, що мій голос схожий на голос моєї бабусі.
І, нарешті, ця жінка просто хороша людина. У нашому селі її поважають все дорослі і діти. Так склалися обставини, що в даний момент їй зроблять операцію. І мені б хотілося, щоб кожен, хто прочитає моє твір, просто побажав моєї улюбленої бабусі здоров'я. Я вірю, що вона стійко витримає всі труднощі, що стоять на її шляху, адже Валентина в перекладі з латинської мови означає сильна, здорова. **
