Цілком нормально бути хоча б трошки незадоволеним своєю країною. Зрештою, країна існує в принципі для того, щоб забезпечувати свого громадянина всім необхідним, робити його щасливим і таким, що цією країною по-справжньому пишається. На жаль, сьогодні цього про Україну сказати ніяк не можна. Наша батьківщина сьогодні стала зовсім не такою, якою би я хотів її бачити. В ній існує багато дуже різних людей, які дотримуються відмінних ідеологій, що призводить до великої кількості найрізноманітніших конфліктів. Аналіз тієї України, яка є сьогодні, необхідний для розуміння того, що потрібно зробити, щоб вона перетворилася в ту країну, в якій дійсно хотілося б жити.По-перше, в нашій Україні слід більш терпимо ставитися один до одного. Регулярно ми стаємо свідками того, як українці принижують один одного, знущаються один над іншим, відмовляються один одного розуміти. Така злостивість і дратівливість по відношенню до своїх співвітчизників просто неприпустима. Вкрай важливо залишатися адекватною і розумною людиною, яка розуміє, що до свого співвітчизника потрібно ставитися так само, як і до брата, тобто бажати добра без будь-яких винятків. Потрібно розуміти, що ми всі дуже різні, у нас різні політичні погляди, різна мотивація щодо того чи іншого.
Той, хто принижує оточуючих, ніколи не буде великий сам Люди - не тільки біологічні, але й соціальні істоти. Ми всі живемо у соціумі, тому для будь-якої людини природно самостверджуватися. Дуже добре, коли людина самостверджується за до дій, корисних для оточуючих та для суспільства у цілому - наприклад, досягає успіхів у творчості. Але, на жаль, є люди, які самостверджуються, принижуючи інших.
Зрозуміло, що це тупіковий, деструктивний шлях. Приниження інших не зробить таку людину кращою, тим більше великою, а якраз навпаки. Така людина отримує якесь збочене задоволення від того, що робить чиєсь життя гіршим. Чому люди це роблять? Напевно, тому, що принизити оточуючих легше, ніж стати кращим у чомусь і таким чином виділитися з натовпу. Виділятися розумом, знаннями та вміннями, успіхами у праці або творчості - все це потребує здібностей та неабияких зусиль. Людина, яка не здатна на щось конструктивне, до того ж не обтяжена вихованістю та совістю, може обрати "легкий" шлях до самоствердження, тобто буде самостверджуватися за рахунок інших. На мій погляд, це ознака дрібної, поганої душі. Великою така людина не стане ніколи.
Дійсно велика людина ніколи не відчує потреби образити або принизити когось. Велика людина взагалі не дуже зважає на те, що про неї думають інші і як вона виглядає на їхньому фоні. Її це просто не цікавить. Тому, якщо хочеш бути великою - або просто достойною - людиною, слід вибирати вірний шлях самоствердження.
Людина створена для щастя ,як птах для польоту.Кожен розуміє щастя по-різному.Адже,для когось щастям є гроші,слава,а у когось хворий хтось з батьків , і він розуміє,що щастям є ,коли знайдуться гроші на лікування.Люди прагнуть бути щасливими,і завжди прагнуть цього досягти. Погодьтесь зі мною,щастям може бути , навіть і маленькі речі . Наприклад,сказати старенькій бабусі " Доброго дня!" ,чи до й перейти дорогу.Коли ви будете розуміти,як жити з людьми , ви будете щасливі.Тобто,щасливими вас будуть робити самі люди. Але насправді,щаслива та людина,яка прожила життя не просто так.Щаслива та людина,яка зробила щось у своєму житті,яка вміє жити по-справжньому.От і висновки,яка людина по-справжньому щаслива!
