Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Ії поважають та цінують в Європі, та й в усьому світі. Сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. Людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники.
Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. Де люди ходять вільно та дихають вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!
А майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. Українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують.
Человек приучил огонь к работе. Человек умеет управлять огнём. И в тоже время почему- то не убывают случаи возгорания жилых домов, производств, лесных угодий. Лето 2010 года показало, что огонь - это сильнейшая стихия, которая принесла много беды. Огонь вышел из подчинения человека по разным причинам. Но чаще виноваты мы - люди. Огонь, как стихия, в сухую погоду может превратить огромную территорию в чёрную пустыню, укрытую пеплом. Задача пожарной службы в первую очередь людей, а потом материальные ценности, постройки, леса, сельскохозяйственные угодья. Отважные люди тушат многоэтажные дома и даже целые заводы, при техногенных пожарах, а также мешают огню распространяться дальше. Каждый пожарный - герой, каждую минуту - на войне, каждую минуту -рискует головой.