Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожихВона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...
Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресу
пізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценя
Зрада – це один з найгірших проступків, які може зробити людина. Зрада можлива тільки тим, хто досить близький. Зраднику спочатку виявлено високу довіру, яку він згодом не виправдовує. Він ставить хрест на всіх моральних і особистісних цінностях, які тільки існують в суспільстві. Заради наживи, заради грошей або влади. Будь-яка безумовна перевага – від легких грошей і до порятунку власного життя – може стати причиною зради.
Світова історія налічує не один і не два, а безліч прикладів, коли люди, в незалежності від статі, національності, віку і віросповідання зраджували своїх близьких, своїх друзів. Зраджували тих, з ким боролися рука об руку. Зраджували свою країну. Доля зрадника найчастіше незавидна. Одні піддавалися публічним стратам, щоб не повадно було іншим повторювати непотрібне. Інших виганяли, і вони не могли знайти собі місця ні серед тих, кого зрадили, ні серед тих, хто підштовхнув їх до вчинку. Багато хто божеволів, не витримавши вантажу усвідомлення тяжкості свого злочину. Лише одиниці знайшли собі виправдання і змогли жити з виною на серці. Але це по-справжньому темні душею люди. Ті, кому плювати на всіх і вся. Хто живе лише на догоду собі.
Цей ганебний факт людської слабкості знаходить своє відображення і в світовій літературі. У творах У. Шекспіра, А. Гайдара, М. В. Гоголя та багатьох інших авторів тема зради розкрита дуже красномовно.
Зрада не може викликати ніяких інших почуттів, крім ненависті і презирства. На превеликий жаль, зрада невикорінна, так як сама людська натура слабка, і там, де одна людина зробить те, що повинна, незважаючи ні на які умовності, вмовляння або загрози, інша, та, що слабша духом, знайде для себе вигоду, і в черговий раз застромить ніж в спину тому, хто довірився йому.
