Людська душа – павутинка, химерне плетиво, що рветься навіть від легесенького подиху вітерця… А ще – дорогоцінне полотно, витонченості якого подивується не одна вправна ткаля, зрештою, на цілому світі не знайти людини, яка б могла створити щось подібне. Усвідомлення цього спонукало не одного знаного або ж і зовсім невідомого мислителя задуматися над вічними та складними мотивами людського існування. Очевидно, саме тому маємо змогу читати і ці поетичні рядки, сплетені уявою, наснагою, переживаннями, вірою та любов’ю львів’янки Галини Матвієнко. Народилася Галина у Львові. Тут закінчила загальноосвітню середню школу № 82, а також дитячу музичну школу № 1 ім. А. Кос-Анатольського – опанувала гру на бандурі. Цього року Галина Матвієнко стала випускницею історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а також – аспіранткою цього навчального закладу.
Бажання записати римовані рядки виникло в авторки ще у школі, а сприяли цьому її музичні зацікавлення – самостійне виконання пісень та інструментальних творів у супроводі улюбленого інструменту. “Людина не в силі самотужки вистояти на роздоріжжі серед буревіїв та хурделиць, проживаючи без віри” – переконана Галина. Тому минуле та сьогодення, зміна пріоритетів та формування суспільних цінностей – “часові моменти земного життя людини” – актуальні мотиви її віршів. Творити нові поетичні рядки надихає Галину “переживання кожного Слова”. Напевно тому у її виконанні, а точніше написанні, вони не зовсім поміщаються у рамки звичних та відомих поетичних розмірів чи рим, а просто ллються потоком думок, пульсують і… живуть.
Навіть від одного доброго слова стає краще й тепліше на душі. Треба бути уважними до людей,берегти й дбати один про одного. Доброта - це те, що може почути глухий і побачити сліпий. Коли ти всім своїм серцем і відкритою душею бажаєш комусь того, що б побажав собі самому, то тоді і на серці просто добре стає. Бажати добра людям необхідно, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. Відданість людям, тепло і душевна доброта обовязково повернуться до тебе утоптаною стежиною добра. І люди будуть до тебе ставитись так само.
То гарний біль і сумна радість приходять з глибини ,як нагадування про вічність, і нема спину цьому безконечному токові ,що наче кров переливається в людей і пише на їхніх душах свої письмена.
скл розп неокл двоскл пош повне ускл порівняльним зворотом
біль радість-підмети приходять-прис
кров-підмет переливається пише-прис
то,з,про,на-прийм
гарний,сумна,безконечному-прикм
біль,радість,глибини,нагадування,вічність,спину,токові,кров,людей,душах,письмена-іменники
і,як,що-спол
приходять,переливається,пише-дієслово
цьому,їхніх,свої-займ
нема,наче-присл