Мавка кохала Лукаша за те щось глибинне, чого навіть він сам в собі не розумів. Очима справжнього кохання вона бачила його справжню сутність, те, на що він був би здатен, якби життєві умові були для нього більш сприятливі ("бач, я за те тебе люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш")
Потенціал, інакше кажучи.
Тому отим "своїм життям до себе дорівнятись" вона хотіла передати своє сприйняття Лукаша як особистостості, в природі, характері, можливостях якої закладено набагато більше, ніж середовище надає йому можливість проявити. Та хлопець, на жаль, не зміг реалізувати свій потенціал
Моя мама працює вчителькою молодших класів. Кожного дня вона дуже рано прокидається, будить мене, ми швиденько снідаємо і йдемо до нашої alma mater.
Мама, а точніше Лариса Василівна, як її усі називають у школі, дуже любить свою роботу. А як інакше можна пояснити те, що вона цілими днями стоїть біля дошки, ходить з указкою між рядами непосидючих першокласників і не втомлюється повторювати їм, що три додати п’ять буде вісім. На перервах їй теж не до відпочинку. Треба і до їдальні малих відвести, і до наступного уроку підготуватися, і встигнути хоча б якісь зошити перевірити, щоб вдома менше роботи було. А ще: знайти олівець, який загубив Тарас Нечипоренко, склеїти зошит у Оленки Кутової, який хтось ненароком розірвав, заспокоїти братів-близнюків Іллюченків, що знову побилися, насварити Андрія Вавілова за розбитий магнітофон на уроці англійської мови, відтерти клей із жакета у Насті Петрової, і ще, і ще, і ще.
Мама працює у школі вже 17 років. За цей час у неї накопичилося багато подяк і грамот, їй присвоїли звання «почесний вчитель». Але це все не головне. Найголовніше те, що її професія – це її покликання.
Якщо твоя мама не вчителька - вибачай, наступного разу пиши вже і професію батьків :))... бо не знала від чого відштовхуватися коли писала ))
