ось і настала осінь. пора, яку ще називають золотою.
довкола усе змінюється. осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. листя поволі опадає на землю. трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. горобці злітаються на червону горобину та калину.
людям осінь принесла щедрий урожай. у садах і городах доспіли овочі і фрукти.
осінь можна назвати чарівницею.
***
чарівниця осінь усе змінює на свій лад. ось зелені листочки стали жовтими. а то й зовсім червоними. як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
у садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. на поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
по золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.
(ох разашрась)
На світі багато різних людей.Кожна людина цікава по своєму.В усіх різний характер,різні звички.Та найголовніше що є в людині це її серце.І хоч в усіх людей серце бється однаково,це ще не означає що наші серця теж однакові.Хтось тягнеться до зла,а хтось до добра.Тому серце це важлива річ адже воно зберігає любов до рідних,любов до батьківщини.Ось наприклад,головна героїня в "Думі про Марусю Богуславку".Доля Марусі була трагічною,але серце і душа належали рідному краю і народові,і вона не втрачала можливості до людям хоч як би вони до неї не ставилися.
