Якось, зовсім випадково, мені на очі потрапила репродукція картини Олександра Мурашка під назвою «Дівчина в червоному капелюсі». Вана з першого погляду привабила мене незвичайною технікою малювання та витонченою майстерністю митця. Ця картина була написана широким і густим мазком, але в то й же час усі деталі на ній відрізняються соковитістю і впевненістю. А контраст яскравого червоного кольору капелюха і темних відтінків заднього плану картини створює живописний дзвінкий акцент. Саме сміливі зіставлення цих кольорів, інтенсивність червоних тонів, які врівноважують і приглушують глибокі і м’які чорні очі дівчини, вразили найбільш усього в цій картині.
Якщо навіть не придивлятися до картини, перш за все впадає в очі червоний капелюх, який яскравою плямою виділяється на чорному фоні і контрастує з темним вбранням. Цей капелюх приваблює увагу і до обличчя дівчини, яке світиться глибоким спокоєм та зосередженням. Дівчина у червоному капелюсі дуже схожа на макову квітку на фоні темного українського поля. Енергія червоного кольору вигідно підкреслює молодість та красу дівчини, якій, скоріш за все, було близько вісімнадцяти років у той час, коли вона позувала художникові. Її обличчя не по віку серйозне і декілька розгублене, а чорні очі приваблюють погляд глядачів.
Вже пізніше мені довелося узнати, що Олександр Мурашко – видатний український митець кінця XIX – початку XX століття. Він народився в Києві, дитинство його пройшло на Чернігівщині, а творчістю Мурашко займався, подорожуючи по всьому світу. Весь час він експериментував с різними техніками малювання і більшість з них добре засвоїв. Своїм нащадкам художник залишив багато картин, які сьогодні можна побачити як в музеях та картинних галереях нашої країни, так і в приватних колекціях українських і іноземних цінителів живопису. Картину «Дівчина у червоному капелюсі» Мурашко написав у Парижі.
Объяснение:
Відповідь:
Молися — дієслово, піснею — іменник, від — прийменник, порогів — іменник, Дніпра — іменник, ревучого — прикметник, до — прийменник, сонця — іменник, ясного — прикметник, від — прийменник, синіх — прикметник, гір — іменник, карпатських — прикметник, до — прийменник, неба — іменник, зоряного — прикметник, звучи — дієслово, лунай — дієслово, в — прийменник, душі — іменник, моїй — займенник, я — займенник, крізь — прийменник, пронесу — дієслово, молитву — іменник, твою — займенник, Україно — іменник.
Пояснення:
Поэзия Шевченко отражала настроения, чаяния и думы малороссов. Эти настроения нашли отражение в поэмах Шевченко “Катерина” (1838), “Гайдамаки” (1841), “Сон” (1844), “Наймичка” (1845)После издания этого сборника кобзарём стали называть самого Тараса Шевченко. Даже сам Тарас Шевченко после своих некоторых повестей начал подписываться «Кобзарь Дармограй».