Надо з’ясувати стильову належність текстів. (письм.)визначити тему й основну думку,підібрати заголовок(письм.) 2 текстів текст 1 над містом котився важкий, тисячоголосий гомін. він народжувався десь там, по темних вузьких завулках, на запилюжених дорогах за міськими ворітьми. короткі перемовки, сонні вітання, скрип коліс, брязкіт металу, старече покашлювання сотнями маленьких струмінців плинули, вбирали в себе інші й врешті вихлюпували на гору. часто, з похлипом калатав рибний дзвін, тугі м’ячі ударів або злітали в гору й падали на плоскі покрівлі будинків, або скочувались униз, тут їх чавили, утоптували в ще холодний брук сотні черевиків вершників і рабів, різьбярів і виноробів, софістів і гончарів, архонтів і селян. агора* клекотіла, й вирувала, й дихала одними велетенськими грудьми. агора вбирала всіх. агора — це життя, а ще й провість на врожай, чутки про війну, мудра бесіда філософа, придбана корисна річ і корисні знайомства. ось і рибний ряд. риба з моря — не тільки користь, улюблена їжа, а й утіха для ока, й кожного разу диво, і якась несподіванка (за ю. мушкетиком). текст 2 хоч убогаубога наша хатина, та в цей вечір вона покращала, побагатшала. її бідність скрасили вишиті рушники і кетяги калини, запашне сіно на покуті й святвечірній стіл. на ньому зараз лежать три хлібини, грудка солі, височіє стос гречаних млинців і стоять з різними пісними стравами ті святошні мальовані полумиски, що бажають добрим людям і здоров’я, і щастя, і червоного цвіту. от батько поглянув у засніжену далечінь і тричі покликав мороза: «морозе, морозе, іди до нас кутю їсти! » але й після цього ні на вулиці, ні на городах не обізвалися кроки дідугана. він, мабуть, забарився на якійсь лісовій чи степовій дорозі. потім тато навстіж відчиняє наші скрипливі ворота. може, приб’ється яка добра людина з дороги, то й погріє душу теплою стравою. і тільки після цього ми йдемо вечеряти.тепер за столом я й не писну, прислухаючись до мови-сподівання батьків. оті великі надії на хліб новий, на рік золотий, на щастя у дворі сходяться в нашій хатині
