Привет! Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість. Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився. Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі. Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.
..воно проросло під дбайливим сонцем, але потім сталося непередбачуване: побачивши зелену травинку бабуся вирвала її, подумавшм, що то бур"ян травинка полетіла і знов проросла в землі, де її ніхто не бачив, в чагарниках. влітку сільські хлопчаки вирішили сходити на озеро покупатися, і знайшли чарівну квіточку, яка колись була жахливим зерням. всі милувались, не могли намилуватися, тоді всі вирішили назвати цю квітку "надією", як називалося їхнє село, відтепер ця дивовижна квітка стала окрасою і візитною карткою села "Надія".
Скільки років не бачила тебе, друже.
На переправі коней не міняють.
Бережи рідну землю.
Люби свою Батьківщину