Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Чим би ти хотів зайнятися після кар'єри? Я уявляю себе тільки у футболі. Не знаю ще точно, ким саме, але хотів би залишитися в цій грі.
-Останнім часом тебе багато критикують. Мовляв, мало граєш, багато травм. Як ти ставишся до такого роду критики? -Я не чув про таку критику, однак якщо вона є, я можу сказати тільки, що люди, які говорять подібне, самі ніколи не грали в футбол. У мене з тренером є договір. Здоров'я вже не дозволяє кожен раз виходити на поле, але якщо я в оптимальних кондиціях, я завжди готовий до команді.
