Великдень - одне з найбільших християнських свят, що відмічається в Україні ще з X століття. Цього великого дня чекали і дорослі, і діти, щоб не тільки побувати на церковній відправі, а й взяти участь у родинних та громадських обрядах. Це і виготовлення свічки-трійці, і випікання пасок, і фарбування яєць. Сьогодні мало хто знає народні звичаї і обряди, у місті їх майже ніхто не дотримується. Але кожного року на Великдень ми їздимо до бпбусі. Від неї я знаю, що крашанки слід готувати в суботу, тоді вони зберігатимуться протягом усіх свят. Вмію дати крашанці належні фарби і знаю, кому їх дарувати. Так, червону крашанку дарують молодим, бо вона символізує радість життя і любов; пригостити жовтою, символом місяця і зірок, означає побажати хорошого врожаю. Для бабусі я готую голубу крашанку, бо її дарують літнім людям і хворим, бажаючи здоров’я.
Мені подобається вставати рано-вранці, бігти в сад і чекати перших променів сонця, яке в цей день «грає» і приносить людям щастя і здоров’я. Бабуся навчила мене і молитви, з якою звертаюся до сонечка з проханням освітити мене добротою, красотою і любощами. Я впевнена, народні свята і обряди слід відновити, бо це не тільки форма дозвілля. Вони до очиститися від бездуховності, оживлять наші душі.
Серед усіх зимових місяців Лютий найбільш холодний