Школа майбутнього… Це повинна бути велика тла споруда. В ній буде не тільки спортивний зал, ще й басейн, різні тренажери. Кабінети, мабуть, теж будуть мати не такий вигляд, як у сучасній школі. Може, не буде дошки, а замість неї буде екран. І парти не будуть стояти рядами, а півколом, або в шаховому порядку. І будуть це навіть не парти, а столи з комп’ютерами або з безліччю кнопок.
А може, взагалі вчитися учні будуть вдома за до тих же комп’ютерів. Сидячи вдома, будуть слухати, робити вправи і надсилати їх до вчителів за до комп’ютера. Здаєш потрібну кількість заліків, тестів, контрольних — і тебе переводять до наступного класу. Можна вчитися за індивідуальною програмою. Самому вибрати предмети, знання з яких хочеш вдосконалити. Тим, хто більш талановитий, можна буде за один навчальний рік пройти кілька класів, або певні предмети вивчити глибше і швидше. І тоді не потрібно буде слухати вдесяте те, що ти давно зрозумів, а можна іти вперед. Якщо ти хворів і щось пропустив, або не зрозумів якусь тему, вмикаєш потрібний канал — і знову слухаєш пояснення викладача. Мабуть, багато предметів можна буде вибирати самому, але якісь будуть обов’язкові для вивчення усіма.
Отже, навчання в школі майбутнього буде більш диференційоване. Воно буде враховувати вподобання, побажання, здібності учнів. І це добре не тільки для учнів, їх батьків, учителів, але й для країни. Бо якщо людина займається тим, що їй подобається, в неї це краще виходить, вона досягне більшого успіху. Врешті-решт, Україна буде мати більше професіоналів, людей, які працюватимуть із задоволенням.
Словотвір вивчає словотворення (деривацію), тобто утворення від наявних у мові нових слів з новим лексичним значенням:
Афіксами (це відповідно суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний), (префіксом: йти — за-йти, ви-йти, пере-йти, віді-йти, обі-йти, про-йти; суфіксом: ов — ліс-ов-ий; комбінаціями афіксів).
Словоскладанням (гол-о-дранець) й словозростами (Велик-день).
Абревіатурою (сіль-рада, кол-госп, УНР (чит. уенер) — Українська Народна Республіка).
Як окремий б словотвору виділяють також субстантивацію (полонений-бранець) та адвербіалізацію (восени) і прономіналізацію як морфологічно-синтаксичні засоби словотвору з переходом слова до інших частини мови.
Нескладене слово може включати такі морфеми (пере-пис-ува-ти; за-город-ній): кореневу (-пис-, -город-), звичайно як носія загального лексичного значення, префіксальну (пере-, при-) й суфіксальну (-ува-, -н-), що конкретизують значення слова і разом з кореневою морфемою складають основу слова, — і флексійну, закінченнєву морфему -ий (подекуди й постфікс, напр., -ся і специфічного суфікса інфінітива -ти,), як носія граматичного значення слова, що визначає відношення слова до ін. у реченні чи словосполученні. Кількаскладне слово має дві або більше кореневих морфем (водо-гін, високо-думний, благо-словити, див. Словоскладення, Словозрости). Коренева морфема може виступати в кількох варіантах (бр-а-ти, бер-у, з-бир-ати, з-бор-и, з-бір), що є наслідком давніх словотвірних і фонетичних процесів (див. Чергування звуків). Суфікси широко вживаються при словотворенні іменників та прикметників, менше дієслів. За функцією вони поділяються на: 1) словотвірні, що утворюють нові слова (кар-а-ти, карайоний: кар-а), і 2) формотвірні, що утворюють граматичні форми і належать до засобів словозміни (для вищого ступеня прикметників і прислівників: гарн-іший, -іше, для дієприкметників і дієприслівників: твор-ен-ий, твор-ячи). За активністю вживання наростки поділяються на продуктивні, що вживаються далі для творення нових слів (-ач: вимик-ач, -ник: боліль-ник), та непродуктивні, що даються виділити лише мовознавчою аналізою (-р: да-р, -к: зна-к, -т: моло-т). Дуже поширені наростки утворювати емоційні форми слів (мат-ус-я, -усеньк-а, гарн-есеньк-ий, здоров-езн-ий, пс-иськ-о, паруб-ійк-а, див. Пестливі форми), вживані в іменах та прізвищах (Тимко, -цьо, -ченко, -чук, -чак, -цюра, -ченя). З лексичних запозичень вичленовуються інколи нові наростки (-ущий: загреб-ущий, за церк. стражд-ущий; -унок: дар-унок, пор. рах-унок; -із-ація: яров-изація, пор. колон-ізація; також інтеграцією частини ін. наростка; благальн-ий, спершу звич. в якійсь вужчій стилістичній функції. Число приростків порівняно невелике; більшість їх виступає ще як прийменники; вони широко вживаються при С. дієслів для творення нових слів (пис-а-ти: ви-пис-а-ти, нерідко в сполученні з наростками) та при суперлятиві для творення нових граматичних форм (най-); при творенні видів дієслова: (роб-и-ти: з-роб-и-ти); для розмовної мови характеристичне скупчування кількох приростків (по-поспати); запозичених приростків мало (ц.-слов. пре-багатий, грец. архі-дурень). Абревіатурний тип С., вживаний спершу в підпільній літературі (есер 'соціал-революціонер', РУП), дуже поширився під час першої світової війни і зокрема в підсов. добу був спопуляризований пресою й адміністрацією (сельбуд 'сільський будинок', НКВС — енкавеес). Інфікси застосовуються при С. вигуків та в арґо. Редуплікація як форма словозростів, уживана при вигуках (зокрема приманках: тась-тась! у дитячій мові: ту-ту 'трубка') й частках (ледве-ледве) виникла з повторень (довго-довго).
Объяснение:
Батьківщина [бат'к'івшчина] - 11 букв, 11 звуків, 4 склади.
[б] - приголосний, дзвінкий, твердий.[а] голосний, нелаб., ненаголош.,
[т'] приголосний, глухий, м'який
[к'] приголосний, глухий, м'який,
[і] голосний, нелаб., ненаголош.
[в] приголосний, сонорний, твердий
[ш] приголосний, глухий,шиплячий, твердий,
[ч] приголосний, глухий, шиплячий, твердий,
[и] голосний, нелаб., наголош.,
[н] приголосний, сонорний, твердий,
[а] голосний, нелаб., ненаголош.,
Схема: - 0 = = 0 - - - 0 - 0
Дзюрчить [дз' урчит'] - 8 букв, 6 звуків, 2 склади.
[дз'] приголосний, дзвінкий, м'який, африката;
[у] голосний, лаб., ненаголош.
[р] приголосний, сонорний, твердий,
[ч] приголосний, глухий, шиплячий, твердий,
[и] голосний, нелаб., наголош.,
[т'] приголосний, глухий, м'який
Схема: = 0 - - 0 =