Багатий дивується, чим бідний годується. Багачеві ведеться, бо йому й півень несеться. Краще переконувати словами, ніж кулаками. Біда – великий учитель. Біда не ходить лісом, а між людьми. Тиха вода береги ломить. Два гриби в один борщ – то забагато. Таке життя, як моє, не варте й печеної цибулі. Кривда людська боком вилазить. Слово біжить, а письмо летить. Причепили ще й гіркого до лихого. Довгі бруньки на деревах – спізниться літо. Літо з дощами – осінь з грибами. Багато зимою інею – на врожай. Сонце на літо, а зима на мороз. Проземлю піклуйся – золотим зерном милуйся. Зимою день малий, нитка довга, а весною день великий, а нитка коротка. Орачеві земля – мати, а ледарю – мачуха. Яка пшениця, така й паляниця. Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.
На зустрічі з діловими партнерами ми вирішили поставити усі крапки над і. Моєму товаришу не треба кидати гроші на вітер. У новій школі я почувала себе не в своїй тарілці. Ніхто його не тягнув за язик. Зверху восьмиповерхового будинку я бачила місто як на долоні. Ми зустрілися віч на віч. Від новин, які сьогодні показали, у мене голова йде обертом. Він зник, як крізь землю провалився Мені від цієї приголомшливої звістки просто відібрало мову. Коли подруга розповідала мені це, вона попередила, щоб я ані пари з вуст.
1)У моий сімйі ніхто не кидае гроші на вітер . 2)Я знаю свій мікро район як свойі 5 пальців . 3)Вранці Марійка прокинулась із кислим настроем . 4)Дуже багато людей люблять загрібати жар чужими руками , 5)Я бережу своі книжки як зиницю ока . 6)Деякі хлопці нашого класу люблять бити байдики . 7)Петрика після черговойі двійки хоч до рани прикладай . 8)Як згадаю про контролтну , так мороз позаспиною . 9)Я не люблю коли люди роблять з мухи слона . 10)Сьогоднішня самостійна з математики ,була для мене як сніг на голову .
Багачеві ведеться, бо йому й півень несеться.
Краще переконувати словами, ніж кулаками.
Біда – великий учитель.
Біда не ходить лісом, а між людьми.
Тиха вода береги ломить.
Два гриби в один борщ – то забагато.
Таке життя, як моє, не варте й печеної цибулі.
Кривда людська боком вилазить.
Слово біжить, а письмо летить.
Причепили ще й гіркого до лихого.
Довгі бруньки на деревах – спізниться літо.
Літо з дощами – осінь з грибами.
Багато зимою інею – на врожай.
Сонце на літо, а зима на мороз.
Проземлю піклуйся – золотим зерном милуйся.
Зимою день малий, нитка довга, а весною день великий, а нитка коротка.
Орачеві земля – мати, а ледарю – мачуха.
Яка пшениця, така й паляниця.
Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.