У світі живе дуже багато людей, та не всі знають у чому полягає духовна краса людини. Більшість відповіла б на це так: духовна краса людини полягає в її внутрішньому світі, моральній вихованості, самовдосконаленні, скромності та гідності. Також у здатності творити добро, бути чуйними, милосердними й щирими. Люди споконвіку вбачали красу душі. Саме ці духовні риси охарактеризовують зовнішність особи з кращого боку.
Завдяки самовдосконаленню людина пізнає зовнішню та внутрішню красу всього, що нас оточує. Намагається якось виділитися поміж інших своїми моральними вчинками обов’язками. Хтось не уявляє свого життя без читання книжок, для когось обов’язковою умовою є можливість здобувати нові знання, для когось – творчість. Я не уявляю себе щасливим без спілкування з рідними, друзями, без душевного тепла, яке дарує відчуття радості. Ці та інші потреби називають духовними проблемами людини. Недарма, що всі поважають більше тих, хто відчуває і бачить духовність, моральність і особливість. Саме ці люди, немов «сяють» добром, чесністю, розумінням, протистоять несправедливості.
Тому, я вважаю треба поважати, цінити, брати, як зразок для наслідування тих, людей хто розуміє, у чому полягає духовна краса людини.
Я вважаю, що саме гідність робить людину особистістю. Для людини дуже важливо мати почуття власної гідності. Як же людину будуть поважати інші, якщо вона сама себе не поважає? До того ж, на мій погляд, без почуття власної гідності немає совісті. Людина, що має гідність, буде утримуватися від поганих вчинків не тому, що інакше її покарають, а тому, що вона поважає себе та інших, і не опуститься до поганого вчинку. Крім того, гідна людина пишається своєю країною, почуває себе її часткою. Але це аж ніяк не означає, що вона буде зневажати інші країни та народи. Навпаки, гідна людина завжди з повагою відноситься до інших людей. Тому я вважаю, що людина без гідності – не особистість.
Матусина пісня супроводжує нас від народження й протягом всього . життя Маленькими ми слухаємо «Люли, люли, прилетіли ґулі», «Ковзанці, катку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші неньки вчать нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, взрослеют і наші пісні. Уперше десь біля багаття під час відпочинку мама навчила мене співати маршові пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись хотіли зробити гімном Країни, – «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні
Завдяки самовдосконаленню людина пізнає зовнішню та внутрішню красу всього, що нас оточує. Намагається якось виділитися поміж інших своїми моральними вчинками обов’язками. Хтось не уявляє свого життя без читання книжок, для когось обов’язковою умовою є можливість здобувати нові знання, для когось – творчість. Я не уявляю себе щасливим без спілкування з рідними, друзями, без душевного тепла, яке дарує відчуття радості. Ці та інші потреби називають духовними проблемами людини. Недарма, що всі поважають більше тих, хто відчуває і бачить духовність, моральність і особливість. Саме ці люди, немов «сяють» добром, чесністю, розумінням, протистоять несправедливості.
Тому, я вважаю треба поважати, цінити, брати, як зразок для наслідування тих, людей хто розуміє, у чому полягає духовна краса людини.