Настав ранок. Сонечко сяяло як ніколи раніше. На вулицю вийшов якийсь чоловік. Він пішов до крамниці. Зайшовши туди, він подивився на усі полиці і взявши хліб поставив гроші продавчині на стіл. Йшовши додому він бачив багато людей, знайомих людей, але не міг згадати звідки він їх знає. Зайшовши до під'їзду він зрозумів що загубив ключі. Вибігши надвір чоловік почав шукати їх, але самому знайти їх було важко. Він довго ходив, шукаючи ключі. Почався холодний дощ. Чоловік намок. Він сів на лавочку біля дерев і просто заснув.
Висновок: без звертання і спілкування люди не можуть існувати!
Дерева надворі теж у важкому дорогому вбранні. Пишно й водночас якось таємничо стоять вони, сповитi білою пухкою тканиною. На гілках деяких дерев розвішано годівнички. Снiгурi, горобці та iншi птахи прилітають туди підгодуватися. Приємно i весело гати за галасли вою метушнею птахів!
Вранці може піти сніг. Iнодi вiн густий, пухнастий, а ще вiн може ледь яскриться на сонці. Тодi здається, що з неба сиплеться легке i майже непомітне срібло — й увесь ранок через це набуває урочистості. Дуже приємно бути надворі зимового ранку, дихати його чистим морозним повітрям!