З ранніх років я любила створювати щось своє: складати казкові історії, робити аплікації, майструвати іграшки і прикрашати ними будинок. Але найчастіше я брала альбом для малювання і заповнювала його кольоровими ілюстраціями – картинками, які самі собою народжувалися у мене в голові.
Батьки завжди заохочували мою тягу до творчості. Жоден день народження не обходився без подарункового набору фарб та кольорових олівців. У молодшому віці мені купували розмальовки, потім – дитячі підручники з малювання та книги з мистецтва. У сім років я почала відвідувати художню школу, в яку ходжу до сих пір. Там я знайшла друзів і однодумців, захоплених малюванням так само сильно, як і я.
Мені подобається, що створити зображення можна за до різних інструментів. Зазвичай я використовую олівець, кисть і аерограф, але за настроєм можу взятися за фломастери, кольорові маркери, крейду, туш. Нещодавно я виявила, як захоплююче, хоча і незвично, працювати в графічних редакторах на комп’ютері.
Багато хто запитує, що я люблю малювати найбільше. Мені складно відповісти на це питання. Я можу розповісти лише про те, які труднощі виникають в процесі малювання.Наприклад, непросто створити закінчену картину. Для цього потрібно багато вільного часу, а його, на жаль, часто не вистачає. В такому випадку я просто роблю ескізи (їх ще називають етюди) – замальовки навколишніх людей, предметів, тварин або рослин. Крім того, буває складно малювати по пам’яті і без мотивації.
Я захоплююся роботами досвідчених художників. Якщо мені не вистачає натхнення (без нього малювати завжди важко!), Я вирушаю в картинну галерею, де панує особлива атмосфера. Там я не просто відпочиваю, але шукаю ідеї для особистої творчості і вчуся у майстрів.
У моїй родині досі зберігають всі мої дитячі малюнки. Коли я дивлюся на них, то відчуваю гордість за себе, адже я зробила такий прогрес в малюванні! Не кажучи вже про те, що це заняття прищепило мені безліч корисних звичок: уважність, посидючість сть, а також критичне, розумне ставлення до своєї роботи.
Якщо коротко, то так:
Деякі іменники в українській мові мають паралельні (дублетні) форми роду: зал – зала, тезис – теза, клавіш – клавіша, сусід – сусіда, продаж – продажа, філіал - філія тощо. Більшість дублетних утворень має в мові неоднакове застосування. Так, нормативними і частовживаними вважаються форми продаж. ґенеза, теза, клавіша. Форми продажа, генезис, тезис є застарілі і тому рідковживані. Нерідко рід іменників сприяє розрізненню значень слів, порівняймо: друкар – друкарка, пілот – пілотка, секретар – секретарка, адрес – адреса.