1-4 Що ти, про кінь мій, пророкуєш мені смерть? Не твоя то турбота! Занадто я знаю і сам, що долею судилося мені загинути Тут, далеко від батька і від матері. Але не зійду я З бою, аж поки троян не насичений кровавою лайкою. (Гомер "Іліада")
5-8 Мила Делія! Я не женуся за хвалою, лише з тобою Бути б, а там нехай кличуть млявим, ледачим мене! Лише б дивитися на тебе, коли годину мій настане останній, І вмираючи, тебе слабкою рукою обнімати. Так і оплачешь мене на моєму ложі поховальному І до поцілунків своїм гірких додаси ти сліз. (Трибулл "Лірика")
9-10 Перш за все треба прийняти, що жодній з існуючих [речей] НЕ властиво ні впливати кожну випадкову річ, ні зазнавати з її сторони вплив і що будь-яка не виникає з будь-якого, якщо тільки не брати що сталося за збігом. Дійсно, яким чином бліде могло б виникнути з освіченого, якщо тільки освічене не виявилося б по збігом небледная або смаглявим? (Аристотель "Фізика")
Я казала це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому…. Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.
я з другом домовився піти на рибалку .
Славко з другом часто грають разом.