Пам’ять підмет кожної означення людини додаток працює присудок по-своєму обставина. - речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, повне, поширене, неускладнене.
Не тільки краще обставина чи гірше обставина, а саме по-своєму обставина, у залежності від її означення індивідуальних означення особливостей додаток. -речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, неповне, з пропущеним підметом і присудком, які відновлюються з попереднього речення, поширене, ускладнене однорідними обставинами.
У сучасній означення психології додаток визначають присудок такі означення її означення три додаток види додаток: образну означення, емоційну означення та логічну означення. - речення розповідне, неокличне, просте, односкладне, неозначено-особове, повне, поширене, ускладнене однорідними означеннями.
1. Знайдіть речення з однорідними членами без сполучників:
б) Над містом, над заводом, над усім Донбасом пролунали гyдки (В. Собко);
2. Знайдіть речення з однорідними членами із сполучниками:
а) Вітер шарудів і грався довгими вусами колосків (В. Собко);
3. Знайдіть речення, в якому узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами:
a) Чарівний світ плине переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах.
4. Знайдіть речення, в якому узагальнююче слово стоїть після одорідних членів:
г) Гуркіт підвід, рокіт моторів, іржання коней: все ставало зараз помітно лункішим, ніж вдень.
5. Знайдіть реченя з однорідними підметами:
б) На високих горбах шуміли під вітром віковічні дуби, липи, клени;
6. Знайдіть речення з однорідними присудками:
в) Вирували вітри, ламали дерева, збивали молодий плід y садах (К. Гордієнко);
7. Знайдіть речення з однорідними додатками:
г) Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб i калину (М. Стельмах).
8. Знайдіть речення з однорідними обставинами:
б) Шосейний шлях пролягав полями через ліски i зарослі, бори i непролазні хащі.
9. Знайдіть речення з однорідними означеннями:
г) У темряві гyстій, тяжкій і рівній прокинувсь я (М. Рильський).
10. Знайдіть речення з неоднорідними означеннями:
а) Молодий горбоносий парубок в шинелі красиво повертає голову до нас і приязно усміхається.
11. Знайдіть речення з непоширеними однорідними членами речення:
а) Ношу дрова до куреня, розводжу огонь, чищу картоплю, ожину збираю (О.Довженко)
12. Знайдіть речення з поширеними однорідними членами речення:
г) Коли вийти на вершину однієї з трьох rip і глянути на схід, очам відкриваютьсянеосяжні заливні луги, дубові діброви, рукави Дніпра, що виблискують на сонці, ніби широкі, блискучі мечі, кинуті казковими велетнями в лугові трави та верболози.
Після Тараса Шевченка в українській літературі не було постаті такого масштабу. Шевченко і Франко — це справді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові.
Іван Франко народився в серпні 1856 року в сім'ї сільського коваля. Рідне село його, Нагуєвичі, розкидало свої хати по схилах Карпатських гір, це була типова трудова Галичина, яка в ті часи входила до складу Австро-Угорської монархії.
Проте Іван Франко ніколи не був письменником тільки Галичини. Коли у вересні 1906 року вчена рада Харківського університету надала йому почесне звання доктора російської словесності, то це було визнання його літературних і наукових заслуг не лише гуртком прогресивної харківської інтелігенції, це його, сина Галичини, увінчала шаною і любов'ю вся Україна, мовби засвідчивши цим актом загальнонаціональне значення Франкової геніальної творчості, його багатоплідної подвижницької праці, його боротьби.
Не може не вражати енциклопедизм Франка, океанно широкий діапазон його творчих інтересів, захоплень; не можна не схилитись в довічній пошані перед невпокійливим розумом генія, перед тими роботящими руками, які так невсипущо, так самозречено трудилися задля України, задля свого народу.
Мабуть, немає в світі такого народу, до культури якого б не сягали Франкове зацікавлення, його безкінечно допитлива думка. Невситима душа поета прагнула черпати з усіх культур, з духовних набутків народів Заходу і Сходу, черпала, щоб збагачувати рідну культуру, розвивати і вдосконалювати знання, уявлення, мистецькі смаки української нації.
Іван Франко був ясновидцем, думка його сягала далеко, та навряд чи міг і він передбачити, з якими проблемами зустрінуться незабаром його нащадки, у яких складнощах постане перед людиною світ на порозі нового тисячоліття.
Що більше ускладнюється життя, то, мабуть, гострішою буде наша потреба вдивлятися в досвід минулих епох, у досвід тих, хто, беручи на себе відповідальність з каменярською силою й мужністю торував новим поколінням шляхи у прийдешність.
Думаючи про Франка, ми щораз думаємо про людську велич. Маємо на увазі не лише титанізм його праці, глибину й незалежність суджень, море вселюдських знань, що він увібрав; не менш нас вражає виняткова цілеспрямованість його рідкісного трудолюбства, сама послідовність його життя, сила віри письменника у рідний народ, незламна віра в будівничі, сказати б, єднальні можливості народів і людськості, адже саме від цього — і ні від чого іншого — на планеті нині залежить усе.
Франко стоїть серед тих великих порадників, мислитслів-гуманістів, до яких людство завжди буде звертатись.
Франкові самою природою відведено місце в ряду найвизначніших гуманістів епохи, адже завдяки йому, його невпокійливій совісті, його невсипущій праці ставали ми ближчими до людства, міцнішою й вищою ставала самосвідомість цілих поколінь українського народу, що виходив на арену світових подій уже з Франковою мужністю, з Франковим досвідом, з його духу печаттю.