Важко уявити собі сучасну людину, яка не змогла би порахувати решту в магазині, прочитати напис на стенді або не знала би нічого, наприклад, про Т.Г. Шевченка. Все наше життя - безперервне практичне заняття, основою якого служать набуті раніше знання. Знання ми застосовуємо скрізь і завжди, від приготування обіду до захисту наукової роботи. І від якості наших знань багато в чому залежить якість нашого життя.
Щоб елементарно не спалити тонку синтетичну тканину, необхідно знати, до якої температури можна нагрівати праску. Щоб не розоритися, вклавши гроші в якесь підприємство, варто знати про його фінансовий стан, розбиратися в економіці. Щоб бути приємним співрозмовником, не образити людину необережним словом, треба знати психологію людини й правила етикету.
Знання з гуманітарних та технічних наук, отримані в школі, - запорука продовження навчання у вузах, отримання бажаної професії, нормальної зарплати. Кожне підприємство цінує співробітника, який крім того, що є гарним фахівцем, володіє глибокими знаннями в різних сферах, широким світоглядом, здатністю знаходити спільну мову з людьми.
У побуті також необхідні різні знання про властивості речовин, правила експлуатації різних приладів, принципи поведінки в надзвичайних ситуаціях, про гігієну тощо.
Крім того, знання збагачують наш світ, відкривають перед нами нові горизонти, вдосконалюють нашу самосвідомість. Коли ми вчимося, ми розвиваємося, стаємо досвідченішими, мудрішими, по-новому сприймаємо речі навколо. А ми вчимося завжди - кожну хвилину життя, не тільки по книгах і підручниках. Кожна пережита нами ситуація, кожна людина несуть нам нові знання про світ.
Тому, на мій погляд, у школах і вузах ми заучуємо занадто багато інформації, яка не знадобиться нам в майбутньому, ні в повсякденному житті, ні в роботі. Навіщо майбутньому вчителю літератури нетрі вищої математики? Краще витратити сили й час на вивчення, що для тебе по-справжньому важливо й корисно. Добре, що зараз, завдяки інтернету та книгам, інформацію з будь-яких предметів можна отримати, не виходячи з дому.
Так як важливість знань у житті людини я вже обґрунтував вище, у висновку хочу сказати, що важливіше всього навчити людину ці знання здобувати.
На минулих вихідних ми з батьками ходили в зоопарк. Цього дня я чекав весь тиждень. На вулиці була чудова осіння погода, світило тепле сонечко, віяв легкий вітерець. Настрій у всіх був чудовий. При вході в зоопарк ми купили квитки, різні ласощі для тварин і пройшли всередину.
Наш похід почався з огляду вольєрів з вовками. Деякі з них ходили по клітці і шкірили свої гострі ікла. Інші спали і ніяк на нас не реагували.
Постоявши трохи біля їх вольєрів, ми пішли далі. У нашому зоопарку дуже багато тварин і мені з нетерпінням хотілося усіх оглянути.
Найбільше мені подобається гати за мавпами і великими горилами. Біля кліток з ними завжди багато відвідувачів. Це дуже смішні і забавні тварини. Вони видають гучні крики, корчать смішні пики, і весь час просять їжу. Хтось з натовпу кинув мавпочці цукерку. Вона квапливо почала його розгортати і вже через хвилину попросила нову.
Поряд з мавпами знаходяться клітки з птахами. Кожна пташка має своє забарвлення. Одні яскраві, великі, інші-сірі і зовсім непримітні. Є навіть хижі птахи з потужними кігтями і великим дзьобом. З птахів найбільше мені подобаються павичі. Особливо коли вони распушают свій гарний хвіст.
Найдовше затримались біля огорожі з оленями. Вони з задоволенням їли з рук моркву і яблука. Дорослий олень з великими гіллястими рогами весь час намагався відігнати маленьких. Вони йшли, але знову поверталися за своєю порцією їжі. Їм дуже сподобалися яблука. Ще ми кормили верблюдів, коней, ламу, ослика, кроликів, морських свинок і хом’яків.
У зоопарку ми провели майже весь день. На виході нам запропонували зробити пам’ятне фото з мавпочкою. Ми із задоволенням погодилися. Я дуже люблю ходити в зоопарк і годувати там тварин. Буду з нетерпінням чекати наступного походу в зоопарк.
