Незабаром, на далекій дорозі стоятиме запаморочливе сонце. Довкола будуть гори, але ми – трійко велосипедистів знатимемо усе, що є за ними. Принаймні те, про що довідалися. Стомлені, присядемо обабіч і, подарувавши собі на кілька хвилин дозвіл безтурботності, зробимо глибокий подих. Погляд ковзне по горах та обрію: десь там розсіялися наші враження, десь загубилися чи збереглися сліди. І побачимо траву, ось тут, зовсім поряд, яка живитиметься сонцем. Припорошена, невміла, вона відповідатиме вітру жвавим шелестом, і це нас тішитиме. Ми проведемо по ній долонею...
Коти дуже милі створіння, у ниж дуже гарні очі і красиві мордочки. Котики ніжні, кумедні, кмітливі і грайливі. Їх шерсть м’яка і шовковиста. Кота можна вважати домашнім лікарем, бо він знімає стрес, заспокоює нерви. Котик заспіває вам свої найкращі колискові. Він завжди поруч як швидка до вірний друг. Ще коти ловлять мишей і пацюків. Я дуже люблю котів за їх м’який характер і зовнішню красу. У мене вдома живе чорний ангорський кіт, він мій домашній улюбленець. Кіт дуже великий, міцної статури, справжній боєць. У нього довга шовковиста шерсть, м’яка і ніжна. Я люблю його гладити і муркотун завжди у мене під рукою. Через великі жовті очі, кіт нагадує мені сову, у нього розумний пронизливий погляд. На моєму письмовому столі котик часто наводить лад, зміта олівці і ручки, любить грітися біля комп’ютера. Уроки робимо разом. А наніч він співає мені свої кращі пісеньки. Я дуже люблю свого кота і точно знаю , що це у нас взаємно.
